Не привезла зі Львова вражень від опери "Богема" Джакомо Пучіні. Чи то італійсько-іспанська мова ще не досить мною вивчена, чи настрій постекзаменаційний завадив, але якось не залишилося емоцій, щоб транспортувати потягом. Лише вчора пригадався мені епізод передсмертної хвороби Мімі - дружини вбогого художника. "Мій любий плащику, твої плечі жодного разу не зігнулися від важкості золотих монет у твоїх кишенях", - сказав друг художника, який погодився продати останню одіж, щоб врятувати життя дами серця свого товариша. А дружина іншого друга продала сережки, які отримала у спадок від бабусі, щоб купити напівмертвій Мімі омріяну муфточку. Мої друзі часом теж отак знімають останнє, віддають цінний час для мене. Який чудовий цей дар! Я живу посеред богеми. Це правда.
Немає коментарів:
Дописати коментар