Ця свіжість віщує радість. Я вірю.
понеділок, 27 квітня 2009 р.
пʼятниця, 17 квітня 2009 р.
КАК ЕЖИК С МЕДВЕЖОНКОМ ПРИСНИЛИСЬ ЗАЙЦУ

Переглянула в хлопця Віктора. Про Ведмедика і Йожа. СЕРГЕЙ КОЗЛОВ

— Как всё-таки хорошо, что мы друг у друга есть!
Медвежонок кивнул.
— Ты только представь себе: меня нет, ты сидишь один и поговорить не с кем.
— А ты где?
— А меня нет.
— Так не бывает, — сказал Медвежонок.
— Я тоже так думаю, — сказал Ёжик.
— Но вдруг вот — меня совсем нет. Ты один. Ну что ты будешь делать?..
— Переверну все вверх дном, и ты отыщешься!
— Нет меня, нигде нет!
— Тогда, тогда… Тогда я выбегу в поле, — сказал Медвежонок. — И закричу: «Ё-ё-ё-жи-и-и-к!», и ты услышишь и закричишь: «Медвежоно-о-о-ок!..». Вот.
— Нет, — сказал Ёжик. — Меня ни капельки нет. Понимаешь?
— Что ты ко мне пристал? — рассердился Медвежонок. — Если тебя нет, то и меня нет. Понял?…
понеділок, 6 квітня 2009 р.
Свою Україну любіть! чи Тарас Бульба

Моя подруга зараз знімає дипломну роботу в університеті Карпенка-Карого на режисерському факультеті. Шукає костюми рибки, пташки і інших істот. У театрах костюми подрузі дають охоче. Кажуть, країні потрібні гарні режисери та сценаристи. Та люди, котрі вміють і хочуть знімати хороше кіно.
Сьогодні цей фільм, який виходить - це добрий інформпривід для нас, котрі вважають себе українцями, заявити про себе і про свою історію культурній спільноті світу. Повідомити про те, якою ми бачимо історію нашої держави. Говоримо, що в українців знищена українська самосвідомість?- не впевнена. Бо та величезна кількість обурень, які я чую від друзів та колег та незгода із сюжетом картини свідчить все ж таки про те, що ми вже втямили, що наша історія дещо інша, аніж її ілюструють зі сходу.
Банально. Бо сьогодні багато говорять про фільм "Тарас Бульба". Але чим більше говоримо, тим більше думаємо ким ми є і куди йдемо.
четвер, 2 квітня 2009 р.
Опера "Богема" по-Львіському

Лише вчора пригадався мені епізод передсмертної хвороби Мімі - дружини вбогого художника. "Мій любий плащику, твої плечі жодного разу не зігнулися від важкості золотих монет у твоїх кишенях", - сказав друг художника, який погодився продати останню одіж, щоб врятувати життя дами серця свого товариша. А дружина іншого друга продала сережки, які отримала у спадок від бабусі, щоб купити напівмертвій Мімі омріяну муфточку. Мої друзі часом теж отак знімають останнє, віддають цінний час для мене. Який чудовий цей дар! Я живу посеред богеми. Це правда.
Підписатися на:
Дописи (Atom)