"Ще одна з роду Болейн" 25 вересня на засіданні кіноклубу "Капучіно"! ВЕЛКАМ!

Цього разу дивимося і обговорюємо фільм режисера Джастіна Чедвіка "Ще одна з роду Болейн". Стрічка, знята за мотивами одноіменного літературного твору. Щирість, щиросердість, жертовність всупротив пристрасті, амбіціям, жагучій владі. Сторінки історії середньовічної Англії у тому ракурсі, як їх зрозуміли сучасники.

Тільки для дорослих. Дітей та молодь до 16-ти років запрошуємо на наступний перегляд за 2 тижні.

У п'ятницю, 25 вересня. Запрошуємо до нашого кіноклубу "Капучіно". Перегляд і дискусія - безкоштовні.

Гарний настрій і друзів брати з собою!
Деталі та адреса як завжди на сайті http://capuchino.at.ua/
Буду рада зустрічі!

ДЖЕК ЛОНДОН. Мужність жінки. Вірність чоловіка. Історія Джис-Ук.

"Жителі Півночі, як заручники релігійних пережитків та капіталізму." - Так побачив героїв творів Джека Лондона радянський критик Звєрєв.

Вродлива темношкіра жінка Джис-Ук, котра народила хлопчика від заїжджого із «цивілізованого світу» гостя та до кінця своїх літ відмовилася від взаємин із іншими чоловіками. Бо так її навчили, «сформовані релігійними пережитками»(у Звєрєва) переконання сумління.

Північний господар Пентфілд, котрий через невдалу гру долі одружився не з тією, про яку мріяв і через церковний шлюб відмовився від щастя з коханою людиною.

Страждалиця Пассук, котру без її на то волі продали із племені для інтимних зносин із чоловіком-золотошукачем і котра до останньої хвилини свого життя обрала вірність йому, як єдиному, кого супроводжувала в дорозі.

Через призму атеїстичного підходу до духовності герої Джека Лондона – нещасні, про який любили читати і Ленін і Крупська і весь радянський народ. Слова «Бог», «Господь» та «Святий Дух» у редакції Московського видавництва «Правда» через раз друковані то з великої, то з малої літери. Через неуважність редакторів-цензорів. Тут усе ясно – так диктувала партія – і під такою поливою Лондона підносили народові.

Хотілося б дуже сьогодні сказати, що все позаду – атеїзм у небутті і що читачі-сучасники захоплюються героїзмом людей, відданих Богові та готових до відважних чеснотливих рішень. А ще – хотілося б, щоб у шкільному курсі зарубіжної літератури дітей вчили читати твори Джека Лондона у первинному, авторському, контексті. Адже в ньому було так багато живого Бога…

Пару цитат:
Жить трудно. В муках рождается ребенок, в муках старый человек испускает последний вздох, и все наши дни полны печали и забот. И все же человек идет в открытые объятия смерти неохотно, спотыкаясь, падая, оглядываясь назад. А ведь смерть добрая! (Дж.Л. «Мужество женщины»).

Бывают жертвы и жертвы. Но сущность жертвы всегда одна. Ее парадокс в том, что человек отказывается от самого дорогого во имя чего-то еще более дорого. И так было всегда. Так было, когда Авель принес от первородных стада своего и от тука их. Первородные стада его и тук их были ему дороже всего на свете, а все же он отдал их, чтобы сохранить хорошие отношения с Богом. Так было, когда Авраам возложил сына своего Исаака на жертвенник. Он любил Исаака, но Бога он почему-то любил еще больше. Может быть, впрочем, он просто его боялся. Но, как бы то ни было, с тех пор несколько миллиардов людей уверовали, что Авраам возлюбил Господа и жаждал служить ему. (Дж.Л. «История Джис-Ук»).

Гайда на мультики! 11 вересня на засіданні "Капучіно" мультик "Підводна братія".

Рибки - дельфічики та морські жителі із обличчями кіногероїв та до болю відомих людей у веселому мультику "Підводна братія". Для дорослих і дітей, кіноманів та кіноманок. У п'ятницю, 11 вересня. Запрошуємо до нашого кіноклубу "Капучіно".
Перегляд і дискусія - безкоштовні. Гарний настрій і друзів брати з собою!

Деталі та адреса як завжди на сайті http://capuchino.at.ua/
Велкам!

П'ЯТНИЦЯ, 28 серпня нове засідання КІНОКЛУБУ КАПУЧІНО!!!

Запрошуємо у п'ятницю, 28 серпня о 19.00 на нове засідання Кіноклубу Капучіно! Цього разу фільм для тих, хто готується до подружжя, мріє про подружжя або просто любить дивитися кіно про кохання.

До Вашої уваги приємна комедія "Ліцензія на шлюб."

Гарне кіно, капучіно до кіно та обговорення фільму.

Як завжди - перегляд фільму безкоштовний.

Деталі на сайті http://capuchino.at.ua/

Как написать гениальный роман

Ну что ж. Пришло и мое время для начала гениального творчества. Мой друг и соратник Руслан Кухарчук издал свою книгу. Вот ее описание:

«ДЕСЯТКА. Быть субъектом, а не объектом». Сочинение на 192 страницы и тиражом 2000 экземпляров будет распространяться через сеть магазинов «Книжная полка», а также в книжных магазинах Украины, России, США и Германии.

«Эта книга – сборник драгоценных для меня истин, осознанных и пережитых напрактике за десять лет моего церковного служения и общественной деятельности, - говорит автор Руслан Кухарчук. – Эта книга – не для объектов, а для субъектов исторического процесса. Я надеюсь и молюсь, чтобы изложенные здесь постулаты благотворно повлияли на жизнь каждого читателя, как они продолжают влиять на мою собственную жизнь».

Говорят первые читатели:

Книга Руслана Кухарчука затрагивает так много тем – молитва, призвание, верность Христу, жизненные приоритеты. Привлекательна также активная гражданская позиция автора, которая является хорошим стартом для его большого будущего. Такие главы, как «Что делать, когда насилуют?!», «Уличная церковь», «Умный — в гору!», будоражат и призывают к действию. Если вы не будете пассивным и забывчивым читателем, а воспримете книгу сердцем, это даст вам предпосылки войти в новое измерение. Эта книга достойна вашего пристального внимания. Я молюсь о вас, чтобы чтение произвело внутренний взрыв, жажду перемен и нового уровня духовной и общественной жизни.

Генри Мадава,президент Центра христианских евангельских церквей Украины «Победа».

А я тем временем во вторник получила подарок другой писательницы - Тамары Коломиец. В восемдесят с чем-то лет она получила государственную премию за сказочно-стихотворную книжку для детей "Найперша стежечка". И теперь сказочная книжка с автографом стоит у меня на видном месте в серванте - подарок.

Я уже полгода думаю над жанром своих писательских начинаний. И думаю, то, что напишу я, должно быть сродни художественной литературе. Поскольку для украинского мышления свойственный образный способ мышления. И без метафор обойтись будет сложно.

Для подготовки начинаю читать книгу Джеймса Фрея "Как написать гениальный роман". И можна будет начинать свое прекрасное творчество.

PS. Книгу Руслана Кухарчука еще не читала. Но, зная, насколько ярок и харизматечен автор, думаю, она должна быть неплохой.

Із Застіння виходять лише ті, хто не такий, як усі

Знаєш, сину, коли я був молодим, було так багато людей, котрим я заздрив. Але тепер, після потоку літ, та їхня кращість нічого не означає. А я був іншим і у мене було не таке, як у всіх призначення...

(Гейман Ніл "Зоряний пил")

Маленький Трістан народився в містечку Застінні. Вихід із Застіння охороняли якісь поважні дядьки, а за межами Застіння чигали розумники, котрі постійно нагадували Трістану, що він у них у гостях. Та й сам Трістан не завжди був готовий перестати оглядатися назад та постійно тягнувся до того залишеного у Застінні нещасного кохання, яке і вигнало його із міста... У Геймана Ніла перецитовано якось по-іншому. Але думка така.

А чи не може виявитись, що за межами Застіння існує Нове Застіння. Яке має свої, хоч і ширші границі. Чи треба і з нього вибиратись? Напевно потрібно.

Але навіщо тоді з неба падає зірка? Точніше - навіщо - з неба? Може тому, що звідти видно всі Нові, Більші, Глобільні і Максимальні Застіння, які лиш існують у світі. І коли згори дивиться зірка - їй набагато видніше вихід?.. Я хочу на місце зірки. Або просто поближче до зірки. Щоб сяяти, там, де зірка і розуміти так, як зірка...

А що якщо зірка десь там всередині тебе? - Невже вона не підкаже тобі тих таємниць, які не відкрити з-під обмеженого Застіння?.. Хай розкаже. Бо інакше - рух життя нічого не вартий...

Я проти стандартів, мірок і застінь.

15 серпня нове засідання кіноклубу КАПУЧІНО!!!! Дивимось - "Зоряний пил"

Ех, щось давно не гралися в принців і принцес.
"Stardust" або "Зоряний пил" подивимось разом на суботньому кіноклубі. Романтика, кохання, пригоди, гумор та душевне тепло. Кому що більше до смаку.

Пропозиція фільму моя - тому гарні враження гарантую на всі 100 :)
Початок - як завжди - о 19.00. Перегляд фільму - безкоштовний. Проте - не забуваємо брати з собою друзів та гарний настрій.
Деталі на сайті http://capuchino.at.ua/

26 липня ЗАСІДАННЯ КІНОКЛУБУ КАПУЧІНО! ФІЛЬМ "ПОБЕГ ИЗ ШОУШЕНКА"

Цього разу до вашої уваги оптимістична мелодрама "Побег из Шоушенка". Як незаконнозасуджений став довічноувязненим та зміг подолати усі труднощі долі і залишитися собою - достойним і мужнім.
26 липня о 19.00. Перегляд фільму та присутність під час обговорення безкоштовні.
деталі на http://capuchino.at.ua/
Не пропустіть!

PS. Цього разу фільм трохи довший, тому завершення орієнтовно не о 21.00, а ближче до 22.00. Перепрошуємо за незручності.

Хворі на наркоманію, алкозалежність та важкі духовні недуги мають право на достойне життя!

На Хмельниччинi розпочав свою роботу перший в Україні мiжконфесійний стаціонарний християнський Центр соцiально-профiлактичноi допомоги.

До центру у місті Старокостянтинів Хмельницької області запрошують людей, котрі знаходяться у важкому соціальному та духовному положенні та потребують підтримки у вирішенні складних життєвих ситуацій. А також допомагають позбавитися будь-якого роду залежностей (наркотичної, алкогольної, тютюнової, ігроманії, проституції та інших). Гостям центру допомагають адаптуватися до суспільства та християнської спільноти. Головною умовою прийняття до центру є бажання людини змінити свою життєву ситуацію на краще.

Особливість нового християнського центру – у його екуменізмі. Кожна людина, яка приходить до центру, має право зберегти свою конфесійну приналежність або християнські цінності його родини. Практично це означає, що у неділю усі члени центру мають право піти на богослужіння до тієї християнської церкви, симпатиками котрої вони є. Для цього створені усі умови та будуються дружні домовленості із представниками місцевих православних, католицьких та протестантських спільнот.

Серед основних завдань Центру – виховати духовно здорових та зрілих людей, котрі будуть повноцінно працювати, і зможуть допомагати людям із подібними проблемами у тих середовищах, з яких прийшли. А також стануть добрими членами церков різних конфесій.

Зараз у орендованому приміщенні центру живуть перші 7 учасників. Спільно із учасниками центру його керівники працюють також із батьками та членами родин нарко- та алкогольнозалежних, також посеред молоді займаються профілактикою захворювань ВІЛ-СНІДУ та наркоманії. Та працюють на будівництві спеціалізованого будинку неподалік. Після його зведення центр зможе вмістити до сотні людей, які потребують допомоги. Першими учасниками опікуються представники римсько-католицької Школи християнського життя та євангелізації та протестантської спільноти із міста Хайфа(Ізраїль) «Живий Ізраїль».

На будівництво приміщення Центру соціально-профілактичної допомоги потрібно близько мільйона євро. Якщо ви бажаєте пожертвувати на цю справу будівельні матеріали, попрацювати хоча б кілька днів волонтером на будівництві або перерахувати гроші на будівельні роботи, звертайтеся за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, Острозького,45, тел. 80671836792, 80939085473. sergeyns1970@gmail.com, christiancenter@gmail.com

Коли опустилися руки,

Коли потемніло в очах.

Не знаєш ти як далі бути,

На що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш,

Не маєш куди утекти.

І кажуть чудес не буває,

Та мусиш для себе знайти!

Допоки сонце сяє,

Поки вода тече,

надія є!

Лиха біда минає

Просто повір у це,

надія є!

Тобі вже нічого не треба,

Тобі вже нічого нести.

Здається, що всі проти тебе,

А, може, це ти проти них.

Не можеш позбутися болю,

Не знаєш чи прийде весна.

Ти можеш не вірити долі,

Але в тебе вірить вона.

(с) Mad Heads [XL] - Надія є

НОВА ЗУСТРІЧ КІНОКЛУБУ "КАПУЧІНО" 27 червня!

Отже, під час нової зустрічі кіноклубу "Капучіно" пропонуємо усім відвідувачам фільм на філософську тему висвітлений новотехнічними засобами. Чия візьме - сила добрих чи злих або хто переможе Обманоїдів у кумедному фантастичному фільмі "Трансформери".
Cвіженьке кіно, обговорення кіно, капучіно до кіно.
Якщо Ви скептик, консерватор чи критик - всеодно приходьте. Будемо раді почути і Вашу думку.
ЗАПРОШУЄМО!

Деталі на нашому сайті. http://capuchino.at.ua/

*****

http://www.mintrans.gov.ua/uk/news/13057.html

У КИЄВІ ВІДКРИВАЄТЬСЯ НОВИЙ КІНОКЛУБ "КАПУЧІНО"! Запрошуємо усіх любителів цікавого і життєствердного кіно!

Гарне кіно, дискусії про кіно, капучіно до кіно. Смакує по-домашньому!

13 червня у Києві відкриття кіноклубу "Капучіно".

До уваги спільний перегляд та обговорення анімаційного бестселлера "ПАНДА КУНГ-ФУ".

Деталі на сайті http://capuchino.at.ua/

НЕ ПРОПУСТІТЬ!

Роздуми після нешкільного перегляду роману Толстого «Война и мир». ПАРТНЕРСЬКА ЛЮБОВ

Невозможного нет. Все в жизни зависит от твоего характера. И веры в любовь. (Наталья Ростова. Том 1)

- Я бы так хотела вернуться в ту наивную пору детства. Тогда было так просто мечтать…
- Верь мне, Наташенька, Наивно жить грезами. Жизнь преподносит события куда счастливее любых мечтаний. (Наталья Ростова - Княгиня Марья. Том 4).

Деякі літературознавці повчають, що не потрібно асоціювати автора з його героями, якщо не доведено, що це він говорить про себе. І дуже помиляються.
Я не знаю, що доведено про Толстого, але більш ніж очевидно, що автор жив життям своїх героїв. Принаймні в питаннях любовних.

Творчий Толстой, котрий впродовж усього життя переживав кризу нерозуміння зі своєю дружиною, демонструє відповідь на дилему свого любовного життя.

Толстой – людина творча. Впродовж усього життя багато пише, читає, задіяний у великій кількості літературної діяльності. Його дружина – звичайна традиційна жінка, котрій не цікавий феномен геніальності – вона хоче навчити чоловіка жити правильно – за тими нормами нормальності, які входили у її традиційні уявлення. Толстой, котрий відчуває свою іншість, наділяє однохарактерністю своїх героїв, котрі будують партнерські любовні стосунки. Бо такі його уявлення про щастя.

Андрій Болконський у момент особистої кризи та після розчарувань війною, котра є «забавкою гордих», шукає чогось більш людяного і ніжного і закохується у ніжну та честолюбиву, як і він, Наталю. Ніколєнька – простодушний та несформований юнак закохується у таку ж, яким і він був у той період, чутливу простолюдинку Соню. Натомість після участі у війні, а відтак у період нового особистісного етапу, до якого доріс, Ніколєнька стає тепер вже Ніколаєм і одружується на вольовій Болконській. Бо така жінка стає тепер його рівнею. П’єр, пройшовши випробування, одружується на Наталі Ростовій, котра щойно подолала важкі моменти смертоносної війни. Сходяться усі люди, котрі розуміють одне одного, із подібними історіями і близькими характерами. Такий рецепт щастя пропонує Толстой.

Толстой вірить в любов. Любов партнерську і гідну. Хоч сам її, досконалої, у сімейному житті не досягає.

Революційні для мого світогляду відкриття після нешкільного перелистування роману Толстого «Война и мир».

Толстой зображає психоісторії різних родин.

Андрій Болконський та його стосунки з батьком Князем Болконським. Дещо жорстким, авторитарним чоловіком, із загостреним відчуттям справедливості та деякою зверхністю. Андрій – розділяє далеко не всі погляди батька, дає відсіч авторитаризму та ненавидить батькову поведінку, коли той тримає в покорі дочку(сестру Андрія). Здається навіть, що Андрій живе за планом, який слідує за свідомим рішенням не поводити себе, як батько, та будує індивідуальні стосунки зі світом.

Водночас у гострих життєвих ситуаціях поводиться за зразком батьківського честолюбства. Будучи військовим командувачем, дізнається, що від його воїна завагітніла селянська дівчина. Бере за шкірку винуватця та твердо і жорстко наказує «Вести себя как должно в таком случае – жениться на юной леди. А не то - …». І силою примушує офіцера відповідати за свою поведінку. Як відповідав би, напевно, і сам. Поводиться зухвало і по-батьківському напористо.
Коли батько відмовляється благословити шлюб, не припускає таємного вінчання та твердо іде в напрямку чеснотливого рішення. Воює. Але за правилами, заведеними у домі князя Болконського.

Формація батьківського дому складає фундамент характеру Андрія.

Дім Ростових. По благословення на майбутній шлюб зі служницею Сонею Ніколай приходить у першу чергу не до батька, а до матері. Авторитет батька у цій родині дещо штучний. Конторою заправляють жінки - графиня Ростова та її сестра. У відповідь на незгоду матері благословити сина на одруження зі служницею – Ніколай чинить за біблійною притчею про блудного сина – іде до батька та просить частку графських грошей. І – за розв’язкою Толстого - програє майно в казино та боргує в 32 рази більше. Ніколай – у проблемах – іде до батька – батько втішає та обіцяє допомогти з покриттям боргу.

У родині із підміненими ролями хлопець виростає м’яким, дещо по-жіночому співчутливим. Якого виправити здатна лише справжня чоловіча гра – війна. Бо після військових дій Ніколай стає здатним обрати свою дружину - вольову жінку-партнерку Княгиню Болконську.

Знову ж таки – військова служба формує у Ніколаєві мужній характер, проте у критичній ситуації він повертається до «себе», сформованого у батьківському домі. На могилі молодшого брата не знаходить у собі сил сказати прощальне слово. І те, що належить йому, говорить друг родини П’єр.

Кризова ідентифікація. Добре це чи погано. Думаю добре. Бо кожна людина – це не частина маси – а особа, яка є відображенням певної родини, цінностей і традицій. Персональна історія та події підшліфовують індивідуальний характер. Але відкриття в мені рис характеру моїх батьків – то моє власне Я. Глибинне і, пробачте, незмінне.

Сучасна проамериканська система виховання дітей пропагує позабатьківське формування особистості людини. У 14-15 дитина має вийти з батьківського дому, почати самостійне життя та відокремитись від батьків. Церква, психологія та сучасна педагогіка повчають якомога раніше розривати духовну пуповину між батьками і дітьми, щоб занадто тісним зв’язком між одними та іншими не сформувати стосунки співзалежності та не зруйнувати одним і іншим зріле життя.

ОК. Неможливо реалізувати достойно своє покликання, не зустрівшись з собою поза батьківським лоном. Але, можливо, ця зустріч має слідувати за іншим важливим періодом – свідомого перебування в цьому лоні. Щоб, бува, пологи не сталися занадто ранніми, коли дитя ще не окріпло.

Знаете, что самое важное перед сражением – надо хорошенько выспаться! (Генерал Михаил Кутузов).

У віці 15-23 більш-менш формується світоглядний кістяк людини. А чим вона займається в цей період? - залишає батьків, виїздить у інше місто, живе в гуртожитку із однолітками, псує шлунок недоїдками, спілкується із чужими тьотями-дядями у колективі, де працює, у навчальному закладі, кому пощастить більше – в церкві. Але ж після завершення підліткової гарячки людина потребує також і любові.

Після прочитання Толстова, думаю так: родина у його світобаченні, для формування особистості виконувала куди важливішу місію, аніж просто зведення дитини до підліткового віку.

Як це не революційно для моїх поглядів, але таки це добре, коли дитина ще 2-3 роки після завершення підліткового віку продовжує жити зі своїми батьками або, принаймні, має тісний контакт із ними. Бо це не лише досвід вдалого забивання цвяхів та приготування борщу, а й характерна поведінкова харизма, яку все таки варто запозичувати від своїх батьків.

І лише після такого досвіду – гайда на війну - рвати різні пуповини, розбиратися в собі, жити одноосібно та розпізнавати своє глибинне покликання.

Не вкладається це розуміння у ті теорії, яких мене вчили. Але не тільки в аскетизмі наш характер. А і в повноті пережитої вчасно любові.
Підліткова ломка – синівський досвід – розривання пуповини - пізнання себе – реалізація покликання. Додана друга ланка - це місце досвідчення синівської любові.

Найкращий спосіб відпочинку - квіто-фітотерапія!

Ботанічний сад біля Метро Університет заквітнув магноліями. Попри хронічне недосипання, натовп справ та круговерть без відпустки, півгодини паркової прогулянки розважили на увесь тиждень.
Рецепт квітотерапії:
Крок 1. Приходиш до ботанічного саду та шукаєш посеред квіткових галявинок квіти, які вперше і невперше бачиш. Споглядаєш довго. Вихаєш на всі груди:"А-аах. Прек-раасно". (Щоб роздивитися фото - клікнути на нього)

Крок 2. Підходиш до деревця царської вишні, торкаєшся гривкою гілочки з цвітом і приміряєш шапку лісової царівни. Ось так, і посміхаєшся широко і по-царському.

Крок 3. Танець пахощів. Порухати на травичці ручками-ножками і політати пташечкою. (горобчиком, вороною, лелекою чи орликом - кому яка до смаку).

Крок 4. Порівняльний аналіз. Уважно придивляєшся до пелюсточок магнолій. До їхнього прекрасного і міцного пелюсткового листя, чудового фіолетового(символу надії) кольору. Підіймаєш очі до неба, дякуєш Творцеві, що створив такі чудесні. А потім дякуєш за себе - бо ти - ще кращий його дар: "Дякую тобі, о Боже, що створив мене так дивно..."

Крок 5. Вже перед завершенням мандрівки - віднаходиш на дереві найгарнішу квітку, уважно її роздивляєшся, щоб добре запам'ятати... і ... в доброму самопочутті повертаєшся додому. (Можна до друзів, до родичів в гості, або запросити когось до себе). Ділимося радістю - і її - прибавляється!

Нарешті прийшла весна!

Ця свіжість віщує радість. Я вірю.

КАК ЕЖИК С МЕДВЕЖОНКОМ ПРИСНИЛИСЬ ЗАЙЦУ

По утреннему туману Заяц прискакал к Медвежонку. - Медвежонок, ты лучший из всех, кого я знаю, - сказал Заяц. - А Ежик? - Ежик тоже хороший, но ты - лучше всех! - Да что с тобой, Заяц? Ты сядь, успокойся. Чего ты прыгаешь? - Я сегодня проснулся и понял, - сказал Заяц, - что лучше, тебя нет на свете. Вошел Ежик. - Здравствуй, Медвежонок! - сказал он. - Здравствуй, Заяц! Вы чего сидите в доме - на утро! - Я собрался идти к тебе, - сказал Медвежонок. - А тут прибежал он и говорит, что я лучше всех. - Верно, - сказал Ежик. - А ты разве не знал? - Правда, он самый лучший? - сказал Заяц. - Еще бы! - Ежик улыбнулся Медвежонку и сел за стол. - Давайте чай пить! Стали пить чай. - Вот слушайте, что мне сегодня приснилось, - сказал Заяц. - Будто я остался совсем один в лесу. Будто никого-никого нет - ни птиц, ни белок, ни зайцев, - никого. "Что же я теперь буду делать?" - подумал я во сне. И пошел по лесу. А лес - весь в тумане и - никого-никого. Я туда, я сюда, три раза весь лес обежал, ну, ни души, представляете? - Страшно, - сказал Ежик. - Ага, - сказал Медвежонок. - И даже следов нет, - сказал Заяц. - А на небе - вата. - Как - вата? - спросил Ежик. - А так - ватное, толстое небо. И глухо. Будто под одеялом. - Откуда ты знаешь, что глухо? - спросил Медвежонок. - А я кричал. Крикну и прислушаюсь... Глухо. - Ну! Ну! - сказал Ежик. - И тут... И тут... - Что? - И тут... Представляете? Из-под старого пня, что на опушке... - За холмом? - Нет, у реки. Из-под старого пня, что на опушке у реки, вылез... - Ну же! - сказал Медвежонок. - Ты, - сказал Заяц. - Медвежонок! - Что ж я там делал, под пнем? - Ты лучше спроси, что ты сделал, когда вылез? - А что я сделал? - Ты вылез и так тихонько-тихонько сказал "Не горюй, Заяц, все мы - одни". Подошел ко мне, обнял и ткнулся лбом в мой лоб... И так мне сделалось хорошо, что я - заплакал. - А я? - спросил Медвежонок. - И ты, - сказал Заяц. - Стоим и плачем. - А я? - спросил Ежик. - А тебя не было, - сказал Заяц. - Больше никого не было. Представляешь? - Заяц обернулся к Медвежонку. - Пустой лес, ватное небо, ни-ко-го, а мы стоим и плачем. - Так не бывает, - сказал Ежик. - Я обязательно должен был появиться. - Так это же во сне, - сказал Медвежонок. - Все равно. Просто вы плакали и не заметили, как я вышел из-за куста. Вышел, стою, вижу - вы плачете; ну, думаю, плачут, есть, значит, причина, и не стал мешать. - Не было тебя, - сказал Заяц. - Нет, был. - Не было! - А я говорю - был! - сказал Ежик. - Просто я не хотел мешать вам плакать. - Конечно, был, - сказал Медвежонок. - Я его видел краем глаза. - А что же мне не сказал? - сказал Заяц. - А видел, ты потерянный. Сперва, думаю, успокою, а уж потом скажу. И потом - чего говорить-то? Ежик, он ведь всегда со мной. - А по-моему, мы все-таки были одни, - сказал Заяц. - Тебе показалось, - сказал Ежик. - Примерещилось, - сказал Медвежонок. - А если так, что у меня с собой было? - А у тебя с собой что-нибудь было? - Ага. - Мешочек, - сказал Ежик. - С морковкой, - сказал Медвежонок. - Правильно! - сказал Заяц. - Вы знаете, кто вы для меня? Вы для меня самые-самые лучшие из всех, кто есть на земле!

Переглянула в хлопця Віктора. Про Ведмедика і Йожа. СЕРГЕЙ КОЗЛОВ

… Вот и сегодня Ёжик сказал Медвежонку:

— Как всё-таки хорошо, что мы друг у друга есть!

Медвежонок кивнул.

— Ты только представь себе: меня нет, ты сидишь один и поговорить не с кем.

— А ты где?

— А меня нет.

— Так не бывает, — сказал Медвежонок.

— Я тоже так думаю, — сказал Ёжик.

— Но вдруг вот — меня совсем нет. Ты один. Ну что ты будешь делать?..

— Переверну все вверх дном, и ты отыщешься!

— Нет меня, нигде нет!

— Тогда, тогда… Тогда я выбегу в поле, — сказал Медвежонок. — И закричу: «Ё-ё-ё-жи-и-и-к!», и ты услышишь и закричишь: «Медвежоно-о-о-ок!..». Вот.

— Нет, — сказал Ёжик. — Меня ни капельки нет. Понимаешь?

— Что ты ко мне пристал? — рассердился Медвежонок. — Если тебя нет, то и меня нет. Понял?…

Свою Україну любіть! чи Тарас Бульба

Сьогодні один мій колега повернувся з перегляду антиукраїнського Тараса Бульби. Моя думка на цю тему банальна - не йти до кінотеатрів на покази антидержавного для нас фільму та не поповнювати касовими зборами кишені російських режисерів.

Моя подруга зараз знімає дипломну роботу в університеті Карпенка-Карого на режисерському факультеті. Шукає костюми рибки, пташки і інших істот. У театрах костюми подрузі дають охоче. Кажуть, країні потрібні гарні режисери та сценаристи. Та люди, котрі вміють і хочуть знімати хороше кіно.

Сьогодні цей фільм, який виходить - це добрий інформпривід для нас, котрі вважають себе українцями, заявити про себе і про свою історію культурній спільноті світу. Повідомити про те, якою ми бачимо історію нашої держави. Говоримо, що в українців знищена українська самосвідомість?- не впевнена. Бо та величезна кількість обурень, які я чую від друзів та колег та незгода із сюжетом картини свідчить все ж таки про те, що ми вже втямили, що наша історія дещо інша, аніж її ілюструють зі сходу.

Банально. Бо сьогодні багато говорять про фільм "Тарас Бульба". Але чим більше говоримо, тим більше думаємо ким ми є і куди йдемо.