Ромашки...

Андрей Шаповалов. Война, которую ты не видишь

"Дьявол сбил тебя с пути твоего призвания, когда пришла вон та женщина в твою жизнь. И ты сейчас пашешь на дьявола – почему?
– А Бог исправит мою семью
– Как может справиться то, что Бог не планировал – объясни мне?
– А я верю…
– Верь. Может Бог и исправит – но твоя судьба – ноль. Потому что ты всю жизнь будешь исправлять. Да, Бог исправит. Через 15-20 лет. А эти как раз 15-20 лет ты должен был быть с тем, с кем Бог родил тебя двигаться в твоей судьбе и призвании!

Практически все пытается повлиять на то, кто ты и что ты должен совершить.

Вспомните Самсона, который был рожден судьей Израиля. Он позволил женщине изменить его сущность и принести полное поражение в его призвание и предназначение. Он ждал атаку из вне – с ворот они придут, чтоб получить поражение. А здесь твоя любимая обрезала все, чем ты должен быть.
Как то, что сидит рядом с тобой, может уничтожить полностью то, кто ты. Неважно – женщина или мужчина. Важно то, что ты в том доме, где ты не должен был быть.

У каждого из нас наше правильное. То что Бог сказал. У меня свое правильное – а ты переоденешься в меня – ты попал… И не вздумай переодеваться в меня – потому что ты – это ты и твой галстук поможет тебе. А мне – нет. Будь самим собой...

Все, что вынашивает плод имеет инкубационный период. Когда матери нужно очень внимательно относиться к тому, что находится в ее чреве. Потому что все элементы влияют на плод... Именно в этом периоде многие потеряли свою мечту."(А. Шаповалов)
_____________________________________________________

Скільки розумних і як часто розказують чоловікам, у скільки років їм вчасно одружуватись. Як вони простіше мають дивитися на вибір своєї дружини. Що не мають довго добирати – бо вона порядна, церковна, розумна, ще якась – подивись – вона твоя і якраз вчасно… Бо дівчата гунуть з вини чоловіків, які лінуються одружуватись.

Яка пурга!

А він має своє покликання. Ага, йому 30 чи 35. Йому давно пора. Хтось вважає, що він винен, бо не одружується, коли йому давно пора. А він має особисте покликання! Велике покликання! Над яким працює і про здійснення якого мріє. І його здійснити зможе лише з тією жінкою, яка буде другою скрипкою в його покликанні. Не з красивою-порядною, а з тією, яка має з ним спільне на двох покликання. І саме на таку жінку чекає. Бо він не хоче інакше. І не іншим вирішувати – коли йому час. Бог знає – де, з ким і коли йому час бути! І що і коли необхідно для втілення його покликання.

Українець, який відмовився бути бідним. Михайло Слабошпицький про Петра Яцика

Рідкісна, блискуча життєва кар’єра: селянський син з України став на канадській землі мільйонером. Його перший бізнес – книгарня «Арка»(1950р.), потім меблевий магазин, співвласник будівельної фірми «Акурат бізнес Лтд».

Цитати. П.Яцик

Виявляється, дуже часто наші здібності прямо пропорційно залежать од наших бажань і нашої наполегливості.

Я прихильник калькульованого ризику. Моя засада спирається на такій калькуляції: чим я маю заризикувати і чи витримаю я без шкоди, якщо ризик не вдався б, а потім – що я матиму, якщо ризик вдасться. (1958р.)

У нас, українців, кожен неодмінно хоче мати саме вирішальний голос. У родині, в громаді, в підприємстві, в державі – скрізь… Ніхто не хоче погодитися бути бодай другим, а не першим. Усі – перші… Це вбивче, руйнівне для серйозної справи. Зовсім інше я бачив в італійських, німецьких чи єврейських організаціях. Вони – як добре відрегульовані механізми; вони функціонують, сказати б, доцентрово.

Дбаючи лише про себе, про свою кишеню і забуваючи про найнятих для твого підприємства робітників, сам-один багато не досягнеш. Мусиш думати про благополуччя всіх своїх працівників; це – також один із важливих законів чесного підприємництва.

Ми досягли б значно більшого, якби скрізь на вищих становищах мали своїх людей. Чому бідність треба сприймати як автоматичне свідчення високих людських чеснот?.. Запитаймо себе: чи справді це гріх, якщо людина в своїй роботі розумніша за інших? Якщо, скажімо, вона вміє виростити п’ять помідорів там, де інші вирощують чотири? Невже це має свідчити про те, що вона – аморальна і скупа?

Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути саме сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший…

Switch on Ukraine. Увімкни Україну. Promo clip до Euro 2012

Колискові світу. Ідиш.

Вражаюче гарний зміст. Колискова для малого єврея, який народився в жаркій країні. Рідний дім з тугою відпускає сина і мама готує його до жорстоких буднів в чужому краї.

Спробувала зробити український переклад:

Нелегкий мій тягар, знаєш, моя мамо!
А пташечка заслаба, й крил не вистачає.
Дивлюсь в очі твої, в мене сум і втома.
Пташкою не стану я з маминої любові.

Стояло в полі деревце,
Хилилось донизу.
На ньому ні пташок, ні пташенят,
Їхній шлях далекий.

Але мама моя: Іцик, вдягай швидше шапку.
І спішила подавати шалик в оберемку.
Чобітки візьми, й дивися, щоб не застудитись.
Боюсь дужої зими, ох-ох, одягнися!
Шубу теж прихопи з собою в дорогу.
Щоб не змерзнути в путі
Ох, Заради Бога!

Спас под березами. Завершила перегляд чудового кіно

Есть много способов завершить роман. Очень хороший, трагический конец, благородно возвышенный. Или многоточие - таинственное, интригующее. А еще бывает просто - счастливый конец - явный и однозначный. Конечно он бывает только в романах, и все понимают, что это маленькая добрая неправда...
Но так хочется верить в счастливый конец. Так хочется...
А если хочется - пусть так и будет.

Закон любви, на всем Твоя печать… Инокиня Людмила

Мы все произрастаем от Любви...
Как крылья у птенцов произрастают
И умираем — тоже от любви,
Когда ее для жизни не хватает.


Закон Любви... На всем Твоя печать...
На лицах, на цветах, и на вселенной
Мы можем жить... Мы можем умирать...
Но ты, Любовь, — одна, одна нетленна

А я то думаю, чому мене вже тиждень не покидає думка про гарячі серця…

Мама щойно розповіла, що в ніч з 22-го жовтня їй приснився дідусь Антон з повним возом дров і дуже радісним. Нагадав мамі, що саме того дня було 7 років з дня його смерті. Нагадував, щоб сім’я була гарячою.

Думаю, Богові дуже важливо, щоб ми були гарячими.

Мій дідусь був гарячим практикуючим християнином, сином репресованого в Україні за католицьку віру поляка. До останнього дня на землі горів Богом. А тепер в небі. Оглядає обличчя ангелів.

Навіщо людині уста

Збираючись перед дзеркалом згадала слова моєї колежанк, котра часто вмовляє дівчат не перефарбовувати справжній колір волосся. Вона каже, що більшість людей не знають, як насправді виглядає колір їхнього волосся. Бо людина не може побачити, як воно переливається на сонці, як розвівається вітром та яких відтінків набуває у тіні дерев. Людина бачить себе крізь призму більш або менш рівного дзеркала.

Дооцінити справжню красу іншої людини, або ще більше викривити її внутрішнє дзеркало можуть ті, хто є поруч. І вміють або не вміють любити. Бо той, хто має відкрите серце, здатен захопитися красою іншого, помітити його справжність і розказати ту чудову правду, яку не видно у маленькому люстерку. Про непідробний прекрасний колір волосся, ніжність усмішки, таланти та здібності.

Приємно жити у світі гарних людей – вродливих, здібних і творчих. І щоб вони від незнання не спокусилися на штучні фарби, має бути хтось, хто розкаже їм про риси, які не бачать крізь маленьке дзеркало. І тоді в світі буде більше хороших і гарних.

Piotr Rubik - To Cała Prawda

Світу бракує ніжності!

Коли квітка магнолії втопилася в бокалі, її пелюстки так нахабно покривали краплі червоного вина, що вигляд вражав навіть найгрубішого скептика. О, як безцеремонно! Як яскраво! Як глибоко! П’янкий напій робіть її багатою! Дорогою! Вогнистою!.. Ах-ахх!

Коли юний вершник осідлав норовливого гінця, йому аплодували стоячи! Кінь так зносився, так парив! Таке видовище варто було побачити!

Коли дитячий хор заспівав у низькій теситурі, це було так приголомшливо, так неочікувано, так міцно. Що викликав сльозу у суворого й вимогливого дерижера…

-----------------------------------------------------------------
За кілька днів від надміру алкоголю квітка загинула. Перетворившись в маленький жмуток на гілочці.

Проскакавши кілька миль кінь різко повернув і скинув у пилюку норовливого вершника.

Незрілі дитячі голоси не витримали важкого басу і зламались під впливом жорстокого звуку…

Це згаяний фінал? Або не та романтика?..

Світу бракує ніжності! Світу бракує ніжності! Світу – бракує ніжності! Світу ...
-------------------------------------------------------------------
До чого це?
Останніми днями зустрічаю натовпи знищених людей. Чоловіків, які ніколи не плакали, жінок, які ніколи не чули «ти гарна» і дорослих дітей, котрим не дозволяли бути малюками. Вони змагаються за місце під сонцем, рикають на тих, хто не може віддячити та сміються з тих, проти кого іншої зброї не мають.

Коли їх обіймаєш – вони вириваються. З усіх сил борсаються кулаками. Або плачуть. А потім стидаються. Або роблять вигляд, що це все не з ними і я – десь не там.

Світу бракує ніжності!

І щоб дати, треба її шукати. І любити. Більше. Тих, хто плаче і з кулаками…

Встреча с моей мечтой. Андрей Шаповалов. Цитата

Тебе кажется, что сейчас ты уберешь с телевиденья вот эту фразу, потому что это ЛЮДЯМ важно...
А ты не работаешь на ЛЮДЕЙ – тебе нужно врезать. И врезать это. Тебе нужно! Потому что такая твоя мечта. – Ты ненормальный? -
Наблюдай внимательно за этим центром.
Считают цыплят - когда? - по осени цыплят считают. А почему не раньше? – Дохнет много.
По осени считают, когда они более или менее состоялись…
Я задаю тебе вопрос: «Сколько тебе стоила твоя мечта?»
(А. Шаповалов. США. Портленд)

На пам'ять про 5-тий. Архівний сюжет "Янукович+Мєдвєдєв=дружба"

На пам'ять про 5-тий. Архівний сюжет "Конституційна реформа-2004"

Воанергес - ЧАС

Воанергес - Пекло

Гурт Воанергес допоміг організувати маленький міжконфесійний концертик

Зібралися в неділю на скромному міжконфесійному концертику на Бульварі Перова 1б. Сонячно і мило









Воанергес - у перекладі - "Сини грому"(Мк.3.17). Ось текст однієї із пісень:
ЧАС
Мов Еклізіаст, дивлюсь у віконце:
Немає нового нічого під сонцем.
Відгодовані вовки в ліс тікають,
І бува, плазує той, хто крила має.

Довгорукі кріслозади ми стали,
Божий дар скрізь конвертується у сало.
Не дай, Боже, із Івана та й пана!
Христосерді, ясноокі, – моя шана!

Приспів:
Тік-так, час іде,
Скоро все пройде,
Зневажає нас
Тік-так-час.
Ще буде зима,
Більше слів нема.
Біжить комашня –
Метушня...

Колісниці вогнянії шугають,
Металеві птахи хмари розганяють.
Заткну вуха, навкруги – пантоміма,
Пакі, пакі люди акі херувими.

І повстане Михаїл, князь великий,
Бо настануть із тих пір часи лихі.
А записаних у книзі врятує,
Нехай час, часи, півчасу зло лютує.

Приспів:
Тік-так, час іде,
Скоро все пройде,
Зневажає нас
Тік-так-час.
Ще буде зима,
Більше слів нема.
Біжить комашня –
Метушня...

Прийди з Ливану

Леонід Афремов.Влучив у настрій

О музыке, Небе и жизни вообще… Фильм Стаса Матвиенко. Цитаты

Денис Пашкевич

Покаяние - это встреча с Богом. Это поднимет твою карьеру, это поднимет твою семью, это поднимет твое мышление и твой характер. Вот и все.

Были люди, которые говорили, что может быть это не твое, что может быть у тебя другое призвание от Бога. Но я знаю то, что если Бог мне вложил талант, то я этот талант 100 процентов должен шлифовать, работать над ним, чтобы он в один день как красивая большая роза расцвел и принес плод. Я верю в таланты, которые Бог в нас вложил и я верю, что если ты получил откровение, где твое место, где твой талант, кем ты являешься, то никакой человек, никакая сила тебя не отлучит от этой дороги, от этой работы, от этого плода, который будет.

Порой просто не хватает взять инициативу в свои руки и начать делать. Порой у мужиков не хватает мужества, чтобы избрать из двух путей один. Поэтому люди умирают у двух полных тарелок. От голода. Возьми ложку и начинай есть. И ты будешь сыт. Если ты получаешь откровение о своем призвании, никакая сила, никакой человек не может тебя остановить. Никакая формула, никакая философия не может сказать тебе, что иное. Порой, приходят сомнения и трудно, есть давление, когда ты делаешь определенное Божье дело, к тебе приходит давление. Но это же логично, это нормально, нет людей, которые никогда не ошибаются. Но среди этих людей, которые никогда не ошибаются, должны быть люди, которые никогда не сдаются.

Валерий Короп
Точно так же, как ты влюбился - и ты можешь купить цветы, можешь не купить цветы. Ты можешь объясниться в любви, а можешь не объясниться, можешь промолчать, то есть, в этом нет криминала, Бог за это нас не судит. Но ты можешь действительно – выразить все свои чувства, а можешь…
И ради любимой опять же – человек может пойти на какие-то жертвы, а может все-таки подумать – ну – зачем я буду так жертвовать?..
Все, что ты делаешь, делай ради любви. Ведь смысл всей нашей жизни… все-таки – принести себя в жертву.

“Behind The Sun”. «По той бік сонця».

Художньо-документальний фільм місіонерського союзу «Open doors», яке допомагає християнам, які переживають гоніння за свою віру по всьому світі

Самір Мухрам – мусульманин, котрий виїхав навчатися у Сполучені Штати і там навернувся у християнство. Переглядаючи публікації у Нью-Йоркській пресі періодично читає про події на Близькому Сході. Зокрема про конфлікти між християнами та мусульманами. Та одного дня вирішує поїхати на три тижні до родини. Близькі, коли дізнаються, що Самір став християнином, спочатку виганяють його з дому, потім розшукують, щоб вчинити фізичну розправу. Самір переховується у християн, котрі контрабандою переправляють на Близький Схід християнську агітаційну літературу та передають до США інформацію про життя та потреби місцевих християн, котрі потерпають від ісламістів. Самір відмовляється їхати у Америку, де на нього чекає місце роботи та безпечне життя і вирішує залишитись у своїй країні, щоб бути інформатором для закордонної преси.

Сучасні події на Близькому Сході для журналістів-міжнародників навіть забезпечених медіа-компаній переважно вважаються цікавими, коли йдеться про Обаму, військові дії чи разово-показушну гуманітарну допомогу. Про побут цих людей, сімейні трагедії, у аспекті соціальному, а надто у релігійному, дізнатися у пресі – справа із майже неможливих. Цивілізований світ – надто егоїстичний, щоб перейматися міжетнічними конфліктами. Чи просто надто погруз у своїх етичних проблемах – у площині іншого виміру. Таких, як Самір Мухрам, хоч небагато, проте можна знайти у світі. Котрі живуть по той бік сонця. Ризикують життям, але віднаходять своє щастя. У втіленні покликання служити і вірити в спасіння тих, кого вважають безнадійними.

Я у відпустці. До зустрічі 11 серпня!

Гей-парадам - НІ! В Харкові заборонили ходу сексуальних меншин

Суд підтримав владу Харкова щодо заборони проведення у День міста параду представників сексуальних меншин. Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов Харківської міської ради щодо заборони проведення у День міста ходи і мітингу представників сексуальних меншин. Як передає кореспондент УНІАН, про це інформує офіційний сайт Харківської міськради.В обґрунтуванні позову представник міської ради відзначив під час судового засідання, що при проведенні гей-параду існує реальна загроза порушення громадського порядку, а також порушення прав і свобод інших громадян, які не будуть брати участі в акції. Свою відмову у дозволі на проведення мітингу міська рада мотивувала тим, що у Харкові проживають люди з різними поглядами (у тому числі релігійними), які можуть не збігатися з поглядами представників сексменшин, - саме тому під час проведення параду можуть виникнути конфлікти. Крім того, проведення параду ускладнило б і без того непросту ситуацію на дорогах у центрі міста, що неминуче призвело б до невдоволення з боку харків`ян, які користуються громадським транспортом. Небезпека проведення акції посилилася б і тим, що цього ж дня, 23 серпня, у всіх районах міста проходитимуть заходи, присвячені 67-й річниці звільнення Харкова від фашистських загарбників, йдеться у повідомленні.Як повідомляв УНІАН, за інформацією заявників, акція під девізом «Ми - за рівні права всіх українців!» мала пройти 23 серпня з 9.15 до 11.00. Близько тисячі учасників акції висловили бажання пройти по вулиці Сумській від площі Конституції до площі Свободи, де планувався мітинг.

Купальники и православные каноны

Известный российский дизайнер, лауреат Госпремии Светлана Беговатова указала на то, что пляжная мода сегодня тяготеет к закрытости и даже приходит в соответствие с требованиями, предъявляемыми Церковью к внешнему виду прихожан.
"Обычный купальник все больше приближается к православным канонам", - рассказала она корреспонденту "Интерфакс-Религия" в среду.
По словам С.Беговатовой, модельеры возвращаются к более закрытым пляжным ансамблям. "Закрытость на первом месте, но это не та закрытость, которая была в начале прошлого века", - говорит она.
"Появляются такие вещи, как верхняя часть с закрытыми плечиками, напоминающими болеро, или небольшие лифы (это позволяет закрыть важные, не желательные для облучения точки на теле человека) и более закрытая нижняя часть, обязательно прикрывающая живот и другие места", - сказала собеседница агентства.
Она уверена, что при выборе пляжного ансамбля должна быть соблюдена мера стыда, и в купальниках "со штанишками, даже доходящими до колена", есть привлекательность и "даже определенная мода".
При этом модельер уверена, что "головной убор совершенно необходим", и его нужно "считать частью пляжного ансамбля".
С.Беговатова посоветовала дамам иметь не один купальник. "Один - более открытый, чтобы несколько минут позагорать, придать приятный оттенок коже, а потом переодеться в другой, более защищающий от солнечных лучей".
Закрытость - в моде и у мужчин: у них можно увидеть не только плавки, но и купальные костюмы на бретелях, напоминающие костюмы гимнастов.
Модельер рассказала, что среди ее друзей много звезд и спортсменов, обладающих прекрасными фигурами, но они не спешат оголяться.
"Например, Хью Джекман, известный актер, уроженец Сиднея - я ни разу не видела его в трусах на пляже, всегда шорты, доходящие до колен, хотя ему-то уж можно показывать прекрасную фигуру, но это неудобно, он занимается серфингом", - поделилась С.Беговатова, посетовав, что российский отдых на воде "слишком примитивен".
"Люди у воды ведь занимаются только тем, что валяются и пивко попивают, а можно заниматься серфингом, водными лыжами", - сказала она.
Собеседница агентства убеждена, что слишком открытые купальники из серии "три лепесточка" слишком банальны и избиты, более того - "эта одежда для современного человека неприлична", так как говорит о том, что "вы малокультурны и не знаете, как сегодня вредно находиться на солнце долгое время".

У Нігері +39, вітер - 1 м/с. Через спеку і засуху гинуть від голоду люди

Два з половиною мільйони жителів африканської країни Нігер готується до голодної смерті. Одна з найбідніших країн світу подібне уже переживала у 2005-му. Тоді врожай знищило нашестя сарани та посуха. Цього річ 150 тисяч нігерійських дітей знову на межі голодної смерті. Жителі країни взивають до світової спільноти, проте великі і багаті країни обирають витрачати мільярди на різного роду зброю та засоби політичних забаганок. Уже другий тиждень відслідковую новини Рейтарс – жодного матеріалу з голодної африканської рівнини. Про ситуацію в державі нещодавно коротко повідомили на каналі News One. Більше про ситуацію в Нігері українським читачам-слухачам, як, підозрюю і в інших державах, дізнатися складно.

Щоб полегшити хоч трохи долю людей необхідно як мінімум 30 мільйонів доларів – на гуманітарну допомогу та побудову сучасної системи сільського господарства, яка дозволяє економити воду. Про ці суми говорили і в 2005-му. Тоді кошти були потрібні, аби запобігти лиху у майбутньому. Грошей 5 років тому держава не отримала. На пожертви надійшов лише мільйон. Сьогодні немає і цього. Поки горді та багаті очільники грають у політичне лідерство та шукають засобів домінування, люди збирають у пустелі скелети худоби та рахують смерті загиблих від голоду дітей.

Ціна слова. В Москві вбили тележурналіста Дмитра Оккерта

Йому було 27, він був закоханий у свою професію.

Одразу після закінчення школи пішов працювати журналістом на регіональному телеканалі у містечку Єманжелінську, потім, уже працюючи, отримував освіту на факультеті журналістики у Челябінську. Аби підкорити професійні вершини уже дипломованим спеціалістом переїхав до Москви. Працював кореспондентом на каналах "Россия", "НТВ", "РЕН ТВ" та "Експерт". На останньому - працював ведучим новин.

Сьогодні вранці хлопця знайшли мертвим у його Московській квартирі. Вбивця наніс Дмитрові 30 ножових поранень. Очевидно, жорстокий злочин вчинив хтось, кому Дмитро довіряв. Бо впустив до себе додому. Коли тіло знайшли, квартира хлопця була закрита на ключ. Розслідуванням вбивства телеведучого займається голова слідчого управління Москви Анатолій Багмет.

Гучне розслідування смерті журналіста. Звістку повідомляють відомі інформагенства світу. Але чи варті були професійні успіхи, змагання за правду та публічну кар'єру Дмитрового життя?

Коментарів від телеканалу "Експерт" з приводу вбивства журналіста немає.

Eva Rivas - Apricot Stone (Євробачення 2010)

Many, many years ago,

When I was a little child,

Mama told me you should know,

Our world is cruel and wild,

But to make your way through cold and heat

Love is all that you need

I believed her every word,

More than anything I heard

But I was too scared to lose my fun

I began to cry a lot

And she gave me apricots

Kisses of the earth, fruits of the sun

Apricot stone,

Hidden in my hand

Given back to me

From the motherland

Apricot stone,

I will drop it down

In the frozen ground

I’ll just let it make its round

Apricot stone,

Hidden in my hand

Given back to me

From the motherland

Apricot stone

Now I see the northern stars

Shining brightly in the storm

And I’ve got an avatar

Of my love to keep me warm

Now I’m not afraid of violent winds

They may blow

They can’t win

May the winter stay away
From my harvest night and day

May God bless

And keep my cherished fruit

Grow my tree up to the sky,

Once I waved my home goodbye

I just wanna go back to my roots

Apricot stone,

Hidden in my hand

Given back to me

From the motherland

Apricot stone,

I will drop it down

In the frozen ground

I’ll just let it make its round.

Школьная пора...

Їм всього 17 і у них тільки відлунав останній дзвоник. Які ж вони хороші!

Такі чисті...

І світлі...

І розумненькі...

В них - попереду - світ, життя, шляхи... У кожного по-своєму ступатимуть ноги...А я всього лиш на 10 років за них старша :)
Коли 10 років тому лунав мій останній дзвінок, я любила картини із стежинами і дорогами. Лісові дороги, камянисті шляхи, глинисті шляхи, які в'ються у пшеничному полі. І обов'язково ведуть до чогось доброго і світлого. Тоді, пам'ятаю, я довго вдивлялася в ті ще неходжені мальовничі дороги і себе питала:"Що далі?" "Куди далі поведуть мене шляхи?" "Чи не заблукаю і не зверну я у цьому дивовижному полі? Встеленому ромашками, польовими маками та якимись невідомими мені лапатими синіми квіточками..." Досі люблю дорогу. І квіти... Коли їх багато-багато. Їх все рідше мені дарують, але я всеодно їх маю. Збираю, малюю, тримаю у серці, споглядаю за ними в саду. І почуваю себе на своїй рідній дорозі. Вона моя, рідна і дещо по-суворому правильна. Але така ж дивовижна. Як добре, що я пішла цією дорогою...

Не реклама. Але вдячна за торбу косметики у подарунок

Думала особливо не хвалитися своєю отриманою відзнакою у конкурсі "Честь професії", але думаю, що це важлива подія на моєму професійному шляху. Дуже хочеться, щоб журналістська праця, а відтак і інші публічні напрямки діяльності приносили плоди у вигляді заохочення людей до любові, намагання у покращенні якості життя та людяності. Спонсори журналістського конкурсу зі мною погодились. Спасибі їм за це.

Сюжет поданий на конкурс

http://www.youtube.com/watch?v=7gAGYNLB2-k&feature=related

Розповідь про це на сайті Української асоціації видавців періодичної преси:

Партнер Конкурсу «Честь Професії», додатково відзначила спеціальними нагородами ще два матеріали. Це публікація «Що таке щастя?» Тупальської Оксани, подана до номінації «Надія журналістики». «Amway – це компанія з розвиненою корпоративною культурою. Вже 50 років ми послідовно реалізовуємо певні цінності – сім'я, надія, свобода та винагорода. Нам було приємно дізнатися, що наше визначення щастя, багато в чому збігається з тим визначенням, яке дають йому українці в цьому блискучому телевізійному сюжеті, – зазначає Олена Якимчук, менеджер з зовнішньо корпоративних зв’язків компанії «Емвей Україна». – Сподіваємося, що українці за рівнем задоволеності життям з кожним роком підніматимуться в європейському рейтингу все вище і вище. Принаймні, в рамках своєї відповідальності ми обіцяємо зробити для цього максимум!».

Друга публікація, що отримала спеціальний приз від компанії Amway, має назву «Конфетка-сигаретка» Крикунової Валерії. «Ця стаття сприяє реалізації одного з головних завдань, які Amway ставить перед собою у всьому світі, – пропагувати здоровий спосіб життя, – коментує Олена Якимчук, менеджер з зовнішньо корпоративних зв’язків компанії «Емвей Україна». – Ми вітаємо створення переконливих, компактних і компетентних матеріалів, які зачіпають соціально значимі проблеми. Стаття Валерії присвячена дослідженню причин, які перетворюють українських підлітків на завзятих курців. У матеріалі об'ємом 8,5 тис. знаків цитувалася думка 8 експертів. На проблему куріння журналіст запропонував поглянути з 8 точок зору. Ця стаття, дійсно, може бути зразком компетентного і всебічного викладу складного матеріалу!»

Більше про конкурс:

http://www.uapp.org/news_uapp/9420.html

Також у іншій номінації подавала ще одну роботу - вона жюрі не приглянулась. Але її можна переглянуть на ю-тубі

Берегиня чи "Барбі". роль жінки у сучасному суспільстві.

http://www.youtube.com/watch?v=6Uz7SYxzmuc

Ирвинг Стоун. Страсти ума или жизнь Фрейда

Наприкінці своїх днів Фрейд порівняв себе з Мойсеєм. Котрий вів народ до Землі Обітованої, а доходити до краю доручив іншому. Чи справді психоаналітика за методикою Фрейда є обітованою для людини, яка не може дати раду своїм психологічним проблемам?

Якщо відкинути метод гіпнозу, який зневолює пацієнта, котрий дозволяє відважному фахівцеві маніпулювати психікою хворого, окрім цього пробачити Фрейду його настільки міцне захоплення своєю теорією, що узагальнив психічні біди людини до єдиної причини в сексуальності, можна отримати більш чисту і приємнішу психологію, котра дозволяє людині трохи більше пізнати себе. Але вже швидше за Фромом чи Карлом Юнгом.

Людська психіка – то надто важко, щоб її могла зрозуміти людина. Завдяки Фрейду ми дізналися, що у людини існує свідомість та підсвідомість. І що ці дві товаришують між собою. Що завдяки тому, що психолог може примусити одну віддати інформацію іншій, людина може отримати здоров’я. Хай так. Але не знав наш Фрейд, що відбувається із людською психікою, коли в Святому Дусі її торкається Бог. І з якою свідомістю маємо справу, коли людина після двохвилинного щирого і добровільного звертання до Ісуса Христа ще мить тому ображена на людей, події і увесь світ, встає настільки міцно збудованою, що у вільності іде до іншого в любові і звершує речі несумісні із песимістичною логікою життя.

Що Фрейд робив доброго, то це те, що задавав питання і шукав. Як результат, ще у молодості виявив, що за допомогою кокаїну можна робити операцію на очах, і що якщо уважно придивитися до людини і сказати їй добре слово, можна вилікувати від різних недуг. Дійсно, роздумуючи над тим, що промовляє особа, можна більше її пізнати. А це значить, що зрозуміти, що відбувається в під- (чи без під-)свідомості. Або кажуть, що в іншого в серці. Це дуже важливо. Бо не кожен із нас вміє втішати і слухати.

Хороша думка, до якої спонукає доктор Фрейд, це що батьки мають оберігати своїх дітей. Від порнографії та розпусти і вчасно з культурою розказувати про те, що вони – плід любові мами і тата. Бо що довше людина живе в чистоті, не піддається сексуальним спокусам та тримає цноту до шлюбного часу, то довше й надійніше прослужить її психіка. Дитяча й недитяча.

Пора іти здавати на водійські права!

Цієї весни до мене прийшли якісь надприродні впевненість і віра. Маю уперте переконання, що мої мрії дуже матеріальні. Тому з огляду на мою багатолітню мрію про автомобіль мусить вона до мене максимально наближатись. Вже навіть є для цього конкретні знаки.

ЗНАК ПЕРШИЙ: Торік у мене з'явився мій перший транспорт - гарненький велосипед. На ньому я подолала страх перед автошляхами та об'їздила більшість навколишніх парків

ЗНАК ДРУГИЙ: Цієї весни мене навчили їздити на скутері та на мопеді. Нікого не збила, не знесла жодного паркану та радіснa і неушкодженa здала транспорт в гараж.

ЗНАК ТРЕТІЙ: Сьогодні уже понеділок, без п'яти друга ночі, я на роботі, таксі відмовляються їхати на Рибацький півострів. Але ж я жінка - і для жінок мусять бути, у Бога принаймні, якісь особливі привілеї по доставці додому ночами.

Четвертим знаком я б все ж хотіла назвати цьогорічну рубежеву точку у вигляді завершення університету. А я коли туди вступала вибирала - що раніше - вступ чи кредит на тачку. Я тоді вибрала університет. Тому винагорода мене мусить не полишити.

Ширинай Досова «Моя вечная весна»

Скажите, а как переводится слово «мусульманин»? – «Мусульманин» означает: «боящийся Бога, покорный Богу», то есть смиренный перед Богом и перед людьми человек. А это есть самое главное пожелание Библии для человека: иметь Божий страх – благоговейный трепет перед Творцом и послушание Богу, ибо «начало мудрости – страх Господен», - говорит мудрый Соломон.

Як зрозуміти та примирити непримириме?
Ширінай Досова – народилась і виросла у мусульманській родині в Середній Азії. Її мама – православна українка, яка разом із батьками – бабусею та дідом Ширінай за спецпереселенням (як члени сім’ї зрадника батьківщини) у 1941-му році переїхала до Узбекістану. Православна переселенка вийшла заміж за таджика мусульманина. У них було десятеро дітей. Коли народилась дівчинка, її назвали за таджицькими традиціями - Ширінай(в перекладі - «солодкий місяць»). У дитинстві Ширінай досвідчила і мусульманського закону і християнських звичаїв. Вночі перед Великоднем мати Ширінай до ранку пекла коржики та смачні страви та наступного дня запрошувала в гості сусідів-переселенців. В селі жили українці, німці, росіяни, фіни, корейці, азербайджанці, болгари, чеченці, кримські татари, естонці, греки та євреї. Каже, сусіди, християни та мусульмани охоче приходили та вітали з Великоднем. Хто казав «Христос Воскресе», хто просто вітався з добрими побажаннями.

Батько – був поважаною посеред мусульман людиною. Як згадує Ширінай, був суворим та безкомпромісним. Згідно із сунітськими звичаями жінка і діти в сім’ї має бути постійно зайнята роботою тому батько «впрягав» у роботу усіх, кого міг. Навіть коли жінка хворіє – поки ходять ноги - зобов’язана змагатися із собою і працювати. Водночас від дружини чоловік вимагав гостинності – коли хтось приходив у дім, гостей спочатку треба було нагодувати, а лише тоді запитувати, чому прийшов. Брати Ширінай вдень працювали на господарстві, а вночі косили конюшину, хоч її і можна було дешево купити. Дітей ставили голими коліньми на кукурузу, часто били і наказували навіть за дрібниці – такий закон слухняності. Хлопчик, щоб бути покараним за переступ, мав сам принести різку для биття. А за сквернослів’я брали тонку різку та били по язику. Такі строгі умови виховання, за словами Ширінай і досі допомагають зростити людей, які не бояться випробувани та важкої праці. Виховані у жорстоких умовах брати Ширінай, котрі залишились мусульманами, так само суворо виховують своїх дітей. Жорстокість породжує жорстокість. Як і справедривість загострене почуття справедливості.

Ширінай, коли виросла і переїхала працювати до Москви, пішла дорогами християнської любові, які пережила у співчутливих очах матері. Проповідувала християнство на Арбаті, посеред студентів-мусульманів, вихідців із Середньої Азії. «Бо Господь Ісус Христос більш милосердний ніж справедливий і замість карати віддав за людство життя,» - говорила вона.

У суворій законослухняності та між вимогами справедливості мусульмани втрачають любов і життя у Воскресінні.
У любові та емоційному захопленні Богом християни лінуються працювати та добровільно виконувати Божі заповіді – часом втрачаючи віру і самого Бога.

Через жорстоке втручання батьківського авторитету мусульманське потомство невпинно зростає і потужно укріплюється у Азійському світі.

Християни, котрі радісно переживають Божу присутність запрошують своїх невіруючих братів навернутися та глибше пізнавати Бога. Вбачають людину вільною – і тому дозволяють нащадкам вибирати - приймати або не приймати Божу любов. Християнські церкви – ростуть, укріплюються завдяки діянням Святого Духа. Проте водночас - потребують постійного змагання із толерантними ідеями невірства, ідолопоклонства та славоблудства. Усе що можуть - любити та молитися за нащадків. Аби ті добровільно закохалися в Божу Любов.

Но торжество кому ж уступит
В пыли рожденный человек?
Венец ли вечных пальм он купит
Иль чашу временную нег?
Господен ангел тих и ясен,
Его живит смиренья луч.
Но гордый демон так прекрасен
Так лучезарен и могуч!

А.Н.Майков, «Ангел и демон»

Дафна Дю Морье. Правь, Британия!

Що буде з Британією, якщо вона вийде із Європейського товариства? – Піде просити захисту до сильного сусіда – Сполучених Штатів Америки. Прогнозує у своєму фантастичному романі англійська письменниця Дафна Дю Мор’є.

Британія, у стані фінансової кризи, яка загострилася внаслідок виходу із Європейської організації хапається за сильну руку і створює союз СШСК (Сполучені Штати і Сполучене Королівство). Америка – запрошує королеву Британії до Нью-Йорку, пропонує правити зі своєї столиці, присилає свою морську піхоту, яка запроваджує військовий стан та проводить свою інформаційну кампанію.

Роман «Прав, Британія» швидше варто було б назвати «Чого бояться Британці?». Стати американською колонією, місцем дислокації американської влади та островом для туристичного відпочинку гостей із Америки. Британці, котрі у першій половині сімнадцятого століття переїхали до Америки, щоб заснувати там колонії, через кілька сотень років із побоюванням поглядають на сильного брата.

Випробувану століттями функцію пропаганди виконують засоби масової інформації. Розгублені в умовах швидких політичних змін люди щогодини збираються біля телевізора в очікуванні коментарів влади. Радіо, телебачення та газети заповнила інформація про всілякі користі від нового союзу, безвихідь Британців та сонячну перспективу країни внаслідок союзу зі Штатами. Коли люди усвідомлюють, що політичні реформи впливають на вміст їхніх холодильників, їх не цікавлять розважальні шоу чи такі ж малоінформативні серіали. Вони хочуть отримати глибоку незаангажовану аналітичну інформацію. Проте не знаходять. Нічого окрім диму пропаганди та владного підлабузництва.

Як завжди буває під час політичних змін, народ ділиться на два клани. Маси – завжди готові підлаштуватися до зміни влади та котрі одразу після перших обіцянок світлого майбутнього у союзі з могутнішим мріють про пончики на халяву. Та власники свободолюбивих мізків, котрі знають, що опіка сильних світу цього ніколи не нагодує безкоштовним сиром.

За сценарієм оптимістки Дафни Дю Мор’є проект союзу СШСК через супротив хоч і невеликої, але наполегливої частини Британців потерпає краху. Бо і Дафна - частина цієї нації і вона хоче для своєї батьківщини свободи. Але чи свобода можлива? Для Британії, Польщі, Литви, України, Бєларусі чи Грузії? Чи насправді богами і керманичами цього світу є гроші, зброя та влада? І в чому вона - свобода?

- По-моему, лучше отпустить голубя. Мне кажется, что ему хочется на волю.
Однако птица не улетела далеко. Покружив минуту, она устроилась на ветке каменного дуба над вспаханным полем. (Дафна Дю Морье, ноябрь 1971-март 1972)

Достоин славы только тот поэт,
Чьи песни в тяжелейшую годину
Надежды на свободу не покинут,
Дух непокорства если им воспет;
Священней долга цели в мире нет
Для чести всех людей любого века –
Избавить от тиранов человека,
От слез и крови, что залили свет.
Кто против тирании восстает,
Не ослеплен великолепием
И презирает раболепие, -
Лишь тот не подпевает, а поет,
Лишь там тиран судьбой своей доволен,
Где человек покорен и безволен.
(У. Вордсворд, Пер. А.Гуналі)

Чоколята по-львівському

Коли мозок починає проситись на канікули - найкращий спосіб реанімації - львівська чоколята. Таку довелось посмакувати кав'ярні у центрі культурної столиці.

Червоно-чорна чоколята для дамської насолоди.

Червона, як пристрасний вогонь шукаючого серця.

Та чорна, як випалені плоди людських пошуків та досягнень.

Молочно-шоколадно-кавово-карамельний коктейль -"Смола".

Випив - і відчув, як заструміла кров і зраділа душа.

Ось така розвага

Весна

Вот так бывает - на улице снег и мороз, а на крышах сосульки. Но в городе УЖЕ весна. На календаре просто знак - первое марта! Может кому-то еще не понятно - но весна УЖЕ пришла. Нужно просто в это поверить:) Как и во много других приятных вещей в нашей жизни, которые УЖЕ наступили, но в которые необходимо еще немножко по-верить.

(Руслан Мигранов и Юнна Мориц)

Динь! Дон!

Динь! Дон!

Это что за нежный звон?

Это пролесок-подснежник

Улыбается сквозь сон!

Это чей пушистый луч

Так щекочет из-за туч,

Заставляя малышей

Улыбаться до ушей?

Это чья же теплота,

Чья такая доброта

Заставляет улыбаться

Зайца, кyрицy, кота?

И по какому поводу?

Идёт Весна

По городу!

И y пyделя- yлыбка!

И в аквариyме рыбка

Улыбнyлась из водицы

Улыбающейся птице!

Вот и полyчается,

Что не помещается

На одной странице

Улыбка необъятная, -

До чего приятная!

Вот такой длины,

Вот такой ширины!

А по какомy поводy?

Идёт Весна

По городy!

Ирвинг Стоун «Те, кто любит»

Коли у світі добра зустрічаються дві особистості, у світі відбувається значуща історична подія.

Юрист із Масачусетса, представник Континентального конгресу, член дипломатичної місії у Франції, перший американський посланець до Великобританії, перший віце-президент США, другий президент США, батько четвертого президента США Джона Куінсі Адамса. Джон Адамс.

Вірю, що кожне подружжя, як і окрема людина, має потужну місію. Ще більшу ніж виховання дітей та не менш жертовну та віддану. І коли люди її відчитують, любов не згасає від років чи обставин.

Десятки років по різні сторони океану, нестатки, суспільна критика, війна. Що утримало подружжя Джона та Абігейл Адамсів? – Пуританське виховання дружини у домі батька-пастора? Діти? Чи може Джонова освіта у престижному Гарварді? – Все мілко. Бо скільки сімей мають подібні настанови, та зустрічають самотність та відкинутість у подружжі.

Адамсів збудувала місія. Свідомість місії, яку, хоч і з великими потугами, їм належало виконати у цьому світі. Бо більше немає двох…

Такі родини можливі.

Він – веде юридичні справи замовників. Вона вивчає документацію та робить виписки із законів.
Він – на Конгресі захищає від податків жителів Масачусетсу. Вона – займається полями та фермою, щоб прогодувати родину.
Він – їде до Європи захищати незалежність штату від Великобританії – вона вивчає настрої у пресі, змагається із політичними нападниками за репутацію Адамсів, народжує нащадків та дає освіту старшим.
Він – керує на президентській посаді. Вона у своєму домі зустрічається із опонентами та роз’яснює за чаюванням революційні рішення чоловіка-президента.
Він – потерпає від фіаско. Вона – мудрою і влучною розрадою ставить його на ноги. Щоб вкотре ніхто, окрім них обох не дізнався про непевність у його серці.

Ті, котрі люблять, долають вершини.

Їх не кличуть романтиками. Хоча їхнє життя уперто романтичне.

It’s better to be alone, than unhappy…