“Behind The Sun”. «По той бік сонця».

Художньо-документальний фільм місіонерського союзу «Open doors», яке допомагає християнам, які переживають гоніння за свою віру по всьому світі

Самір Мухрам – мусульманин, котрий виїхав навчатися у Сполучені Штати і там навернувся у християнство. Переглядаючи публікації у Нью-Йоркській пресі періодично читає про події на Близькому Сході. Зокрема про конфлікти між християнами та мусульманами. Та одного дня вирішує поїхати на три тижні до родини. Близькі, коли дізнаються, що Самір став християнином, спочатку виганяють його з дому, потім розшукують, щоб вчинити фізичну розправу. Самір переховується у християн, котрі контрабандою переправляють на Близький Схід християнську агітаційну літературу та передають до США інформацію про життя та потреби місцевих християн, котрі потерпають від ісламістів. Самір відмовляється їхати у Америку, де на нього чекає місце роботи та безпечне життя і вирішує залишитись у своїй країні, щоб бути інформатором для закордонної преси.

Сучасні події на Близькому Сході для журналістів-міжнародників навіть забезпечених медіа-компаній переважно вважаються цікавими, коли йдеться про Обаму, військові дії чи разово-показушну гуманітарну допомогу. Про побут цих людей, сімейні трагедії, у аспекті соціальному, а надто у релігійному, дізнатися у пресі – справа із майже неможливих. Цивілізований світ – надто егоїстичний, щоб перейматися міжетнічними конфліктами. Чи просто надто погруз у своїх етичних проблемах – у площині іншого виміру. Таких, як Самір Мухрам, хоч небагато, проте можна знайти у світі. Котрі живуть по той бік сонця. Ризикують життям, але віднаходять своє щастя. У втіленні покликання служити і вірити в спасіння тих, кого вважають безнадійними.

Я у відпустці. До зустрічі 11 серпня!

Гей-парадам - НІ! В Харкові заборонили ходу сексуальних меншин

Суд підтримав владу Харкова щодо заборони проведення у День міста параду представників сексуальних меншин. Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов Харківської міської ради щодо заборони проведення у День міста ходи і мітингу представників сексуальних меншин. Як передає кореспондент УНІАН, про це інформує офіційний сайт Харківської міськради.В обґрунтуванні позову представник міської ради відзначив під час судового засідання, що при проведенні гей-параду існує реальна загроза порушення громадського порядку, а також порушення прав і свобод інших громадян, які не будуть брати участі в акції. Свою відмову у дозволі на проведення мітингу міська рада мотивувала тим, що у Харкові проживають люди з різними поглядами (у тому числі релігійними), які можуть не збігатися з поглядами представників сексменшин, - саме тому під час проведення параду можуть виникнути конфлікти. Крім того, проведення параду ускладнило б і без того непросту ситуацію на дорогах у центрі міста, що неминуче призвело б до невдоволення з боку харків`ян, які користуються громадським транспортом. Небезпека проведення акції посилилася б і тим, що цього ж дня, 23 серпня, у всіх районах міста проходитимуть заходи, присвячені 67-й річниці звільнення Харкова від фашистських загарбників, йдеться у повідомленні.Як повідомляв УНІАН, за інформацією заявників, акція під девізом «Ми - за рівні права всіх українців!» мала пройти 23 серпня з 9.15 до 11.00. Близько тисячі учасників акції висловили бажання пройти по вулиці Сумській від площі Конституції до площі Свободи, де планувався мітинг.

Купальники и православные каноны

Известный российский дизайнер, лауреат Госпремии Светлана Беговатова указала на то, что пляжная мода сегодня тяготеет к закрытости и даже приходит в соответствие с требованиями, предъявляемыми Церковью к внешнему виду прихожан.
"Обычный купальник все больше приближается к православным канонам", - рассказала она корреспонденту "Интерфакс-Религия" в среду.
По словам С.Беговатовой, модельеры возвращаются к более закрытым пляжным ансамблям. "Закрытость на первом месте, но это не та закрытость, которая была в начале прошлого века", - говорит она.
"Появляются такие вещи, как верхняя часть с закрытыми плечиками, напоминающими болеро, или небольшие лифы (это позволяет закрыть важные, не желательные для облучения точки на теле человека) и более закрытая нижняя часть, обязательно прикрывающая живот и другие места", - сказала собеседница агентства.
Она уверена, что при выборе пляжного ансамбля должна быть соблюдена мера стыда, и в купальниках "со штанишками, даже доходящими до колена", есть привлекательность и "даже определенная мода".
При этом модельер уверена, что "головной убор совершенно необходим", и его нужно "считать частью пляжного ансамбля".
С.Беговатова посоветовала дамам иметь не один купальник. "Один - более открытый, чтобы несколько минут позагорать, придать приятный оттенок коже, а потом переодеться в другой, более защищающий от солнечных лучей".
Закрытость - в моде и у мужчин: у них можно увидеть не только плавки, но и купальные костюмы на бретелях, напоминающие костюмы гимнастов.
Модельер рассказала, что среди ее друзей много звезд и спортсменов, обладающих прекрасными фигурами, но они не спешат оголяться.
"Например, Хью Джекман, известный актер, уроженец Сиднея - я ни разу не видела его в трусах на пляже, всегда шорты, доходящие до колен, хотя ему-то уж можно показывать прекрасную фигуру, но это неудобно, он занимается серфингом", - поделилась С.Беговатова, посетовав, что российский отдых на воде "слишком примитивен".
"Люди у воды ведь занимаются только тем, что валяются и пивко попивают, а можно заниматься серфингом, водными лыжами", - сказала она.
Собеседница агентства убеждена, что слишком открытые купальники из серии "три лепесточка" слишком банальны и избиты, более того - "эта одежда для современного человека неприлична", так как говорит о том, что "вы малокультурны и не знаете, как сегодня вредно находиться на солнце долгое время".

У Нігері +39, вітер - 1 м/с. Через спеку і засуху гинуть від голоду люди

Два з половиною мільйони жителів африканської країни Нігер готується до голодної смерті. Одна з найбідніших країн світу подібне уже переживала у 2005-му. Тоді врожай знищило нашестя сарани та посуха. Цього річ 150 тисяч нігерійських дітей знову на межі голодної смерті. Жителі країни взивають до світової спільноти, проте великі і багаті країни обирають витрачати мільярди на різного роду зброю та засоби політичних забаганок. Уже другий тиждень відслідковую новини Рейтарс – жодного матеріалу з голодної африканської рівнини. Про ситуацію в державі нещодавно коротко повідомили на каналі News One. Більше про ситуацію в Нігері українським читачам-слухачам, як, підозрюю і в інших державах, дізнатися складно.

Щоб полегшити хоч трохи долю людей необхідно як мінімум 30 мільйонів доларів – на гуманітарну допомогу та побудову сучасної системи сільського господарства, яка дозволяє економити воду. Про ці суми говорили і в 2005-му. Тоді кошти були потрібні, аби запобігти лиху у майбутньому. Грошей 5 років тому держава не отримала. На пожертви надійшов лише мільйон. Сьогодні немає і цього. Поки горді та багаті очільники грають у політичне лідерство та шукають засобів домінування, люди збирають у пустелі скелети худоби та рахують смерті загиблих від голоду дітей.

Ціна слова. В Москві вбили тележурналіста Дмитра Оккерта

Йому було 27, він був закоханий у свою професію.

Одразу після закінчення школи пішов працювати журналістом на регіональному телеканалі у містечку Єманжелінську, потім, уже працюючи, отримував освіту на факультеті журналістики у Челябінську. Аби підкорити професійні вершини уже дипломованим спеціалістом переїхав до Москви. Працював кореспондентом на каналах "Россия", "НТВ", "РЕН ТВ" та "Експерт". На останньому - працював ведучим новин.

Сьогодні вранці хлопця знайшли мертвим у його Московській квартирі. Вбивця наніс Дмитрові 30 ножових поранень. Очевидно, жорстокий злочин вчинив хтось, кому Дмитро довіряв. Бо впустив до себе додому. Коли тіло знайшли, квартира хлопця була закрита на ключ. Розслідуванням вбивства телеведучого займається голова слідчого управління Москви Анатолій Багмет.

Гучне розслідування смерті журналіста. Звістку повідомляють відомі інформагенства світу. Але чи варті були професійні успіхи, змагання за правду та публічну кар'єру Дмитрового життя?

Коментарів від телеканалу "Експерт" з приводу вбивства журналіста немає.

Eva Rivas - Apricot Stone (Євробачення 2010)

Many, many years ago,

When I was a little child,

Mama told me you should know,

Our world is cruel and wild,

But to make your way through cold and heat

Love is all that you need

I believed her every word,

More than anything I heard

But I was too scared to lose my fun

I began to cry a lot

And she gave me apricots

Kisses of the earth, fruits of the sun

Apricot stone,

Hidden in my hand

Given back to me

From the motherland

Apricot stone,

I will drop it down

In the frozen ground

I’ll just let it make its round

Apricot stone,

Hidden in my hand

Given back to me

From the motherland

Apricot stone

Now I see the northern stars

Shining brightly in the storm

And I’ve got an avatar

Of my love to keep me warm

Now I’m not afraid of violent winds

They may blow

They can’t win

May the winter stay away
From my harvest night and day

May God bless

And keep my cherished fruit

Grow my tree up to the sky,

Once I waved my home goodbye

I just wanna go back to my roots

Apricot stone,

Hidden in my hand

Given back to me

From the motherland

Apricot stone,

I will drop it down

In the frozen ground

I’ll just let it make its round.

Школьная пора...

Їм всього 17 і у них тільки відлунав останній дзвоник. Які ж вони хороші!

Такі чисті...

І світлі...

І розумненькі...

В них - попереду - світ, життя, шляхи... У кожного по-своєму ступатимуть ноги...А я всього лиш на 10 років за них старша :)
Коли 10 років тому лунав мій останній дзвінок, я любила картини із стежинами і дорогами. Лісові дороги, камянисті шляхи, глинисті шляхи, які в'ються у пшеничному полі. І обов'язково ведуть до чогось доброго і світлого. Тоді, пам'ятаю, я довго вдивлялася в ті ще неходжені мальовничі дороги і себе питала:"Що далі?" "Куди далі поведуть мене шляхи?" "Чи не заблукаю і не зверну я у цьому дивовижному полі? Встеленому ромашками, польовими маками та якимись невідомими мені лапатими синіми квіточками..." Досі люблю дорогу. І квіти... Коли їх багато-багато. Їх все рідше мені дарують, але я всеодно їх маю. Збираю, малюю, тримаю у серці, споглядаю за ними в саду. І почуваю себе на своїй рідній дорозі. Вона моя, рідна і дещо по-суворому правильна. Але така ж дивовижна. Як добре, що я пішла цією дорогою...

Не реклама. Але вдячна за торбу косметики у подарунок

Думала особливо не хвалитися своєю отриманою відзнакою у конкурсі "Честь професії", але думаю, що це важлива подія на моєму професійному шляху. Дуже хочеться, щоб журналістська праця, а відтак і інші публічні напрямки діяльності приносили плоди у вигляді заохочення людей до любові, намагання у покращенні якості життя та людяності. Спонсори журналістського конкурсу зі мною погодились. Спасибі їм за це.

Сюжет поданий на конкурс

http://www.youtube.com/watch?v=7gAGYNLB2-k&feature=related

Розповідь про це на сайті Української асоціації видавців періодичної преси:

Партнер Конкурсу «Честь Професії», додатково відзначила спеціальними нагородами ще два матеріали. Це публікація «Що таке щастя?» Тупальської Оксани, подана до номінації «Надія журналістики». «Amway – це компанія з розвиненою корпоративною культурою. Вже 50 років ми послідовно реалізовуємо певні цінності – сім'я, надія, свобода та винагорода. Нам було приємно дізнатися, що наше визначення щастя, багато в чому збігається з тим визначенням, яке дають йому українці в цьому блискучому телевізійному сюжеті, – зазначає Олена Якимчук, менеджер з зовнішньо корпоративних зв’язків компанії «Емвей Україна». – Сподіваємося, що українці за рівнем задоволеності життям з кожним роком підніматимуться в європейському рейтингу все вище і вище. Принаймні, в рамках своєї відповідальності ми обіцяємо зробити для цього максимум!».

Друга публікація, що отримала спеціальний приз від компанії Amway, має назву «Конфетка-сигаретка» Крикунової Валерії. «Ця стаття сприяє реалізації одного з головних завдань, які Amway ставить перед собою у всьому світі, – пропагувати здоровий спосіб життя, – коментує Олена Якимчук, менеджер з зовнішньо корпоративних зв’язків компанії «Емвей Україна». – Ми вітаємо створення переконливих, компактних і компетентних матеріалів, які зачіпають соціально значимі проблеми. Стаття Валерії присвячена дослідженню причин, які перетворюють українських підлітків на завзятих курців. У матеріалі об'ємом 8,5 тис. знаків цитувалася думка 8 експертів. На проблему куріння журналіст запропонував поглянути з 8 точок зору. Ця стаття, дійсно, може бути зразком компетентного і всебічного викладу складного матеріалу!»

Більше про конкурс:

http://www.uapp.org/news_uapp/9420.html

Також у іншій номінації подавала ще одну роботу - вона жюрі не приглянулась. Але її можна переглянуть на ю-тубі

Берегиня чи "Барбі". роль жінки у сучасному суспільстві.

http://www.youtube.com/watch?v=6Uz7SYxzmuc

Ирвинг Стоун. Страсти ума или жизнь Фрейда

Наприкінці своїх днів Фрейд порівняв себе з Мойсеєм. Котрий вів народ до Землі Обітованої, а доходити до краю доручив іншому. Чи справді психоаналітика за методикою Фрейда є обітованою для людини, яка не може дати раду своїм психологічним проблемам?

Якщо відкинути метод гіпнозу, який зневолює пацієнта, котрий дозволяє відважному фахівцеві маніпулювати психікою хворого, окрім цього пробачити Фрейду його настільки міцне захоплення своєю теорією, що узагальнив психічні біди людини до єдиної причини в сексуальності, можна отримати більш чисту і приємнішу психологію, котра дозволяє людині трохи більше пізнати себе. Але вже швидше за Фромом чи Карлом Юнгом.

Людська психіка – то надто важко, щоб її могла зрозуміти людина. Завдяки Фрейду ми дізналися, що у людини існує свідомість та підсвідомість. І що ці дві товаришують між собою. Що завдяки тому, що психолог може примусити одну віддати інформацію іншій, людина може отримати здоров’я. Хай так. Але не знав наш Фрейд, що відбувається із людською психікою, коли в Святому Дусі її торкається Бог. І з якою свідомістю маємо справу, коли людина після двохвилинного щирого і добровільного звертання до Ісуса Христа ще мить тому ображена на людей, події і увесь світ, встає настільки міцно збудованою, що у вільності іде до іншого в любові і звершує речі несумісні із песимістичною логікою життя.

Що Фрейд робив доброго, то це те, що задавав питання і шукав. Як результат, ще у молодості виявив, що за допомогою кокаїну можна робити операцію на очах, і що якщо уважно придивитися до людини і сказати їй добре слово, можна вилікувати від різних недуг. Дійсно, роздумуючи над тим, що промовляє особа, можна більше її пізнати. А це значить, що зрозуміти, що відбувається в під- (чи без під-)свідомості. Або кажуть, що в іншого в серці. Це дуже важливо. Бо не кожен із нас вміє втішати і слухати.

Хороша думка, до якої спонукає доктор Фрейд, це що батьки мають оберігати своїх дітей. Від порнографії та розпусти і вчасно з культурою розказувати про те, що вони – плід любові мами і тата. Бо що довше людина живе в чистоті, не піддається сексуальним спокусам та тримає цноту до шлюбного часу, то довше й надійніше прослужить її психіка. Дитяча й недитяча.

Пора іти здавати на водійські права!

Цієї весни до мене прийшли якісь надприродні впевненість і віра. Маю уперте переконання, що мої мрії дуже матеріальні. Тому з огляду на мою багатолітню мрію про автомобіль мусить вона до мене максимально наближатись. Вже навіть є для цього конкретні знаки.

ЗНАК ПЕРШИЙ: Торік у мене з'явився мій перший транспорт - гарненький велосипед. На ньому я подолала страх перед автошляхами та об'їздила більшість навколишніх парків

ЗНАК ДРУГИЙ: Цієї весни мене навчили їздити на скутері та на мопеді. Нікого не збила, не знесла жодного паркану та радіснa і неушкодженa здала транспорт в гараж.

ЗНАК ТРЕТІЙ: Сьогодні уже понеділок, без п'яти друга ночі, я на роботі, таксі відмовляються їхати на Рибацький півострів. Але ж я жінка - і для жінок мусять бути, у Бога принаймні, якісь особливі привілеї по доставці додому ночами.

Четвертим знаком я б все ж хотіла назвати цьогорічну рубежеву точку у вигляді завершення університету. А я коли туди вступала вибирала - що раніше - вступ чи кредит на тачку. Я тоді вибрала університет. Тому винагорода мене мусить не полишити.

Ширинай Досова «Моя вечная весна»

Скажите, а как переводится слово «мусульманин»? – «Мусульманин» означает: «боящийся Бога, покорный Богу», то есть смиренный перед Богом и перед людьми человек. А это есть самое главное пожелание Библии для человека: иметь Божий страх – благоговейный трепет перед Творцом и послушание Богу, ибо «начало мудрости – страх Господен», - говорит мудрый Соломон.

Як зрозуміти та примирити непримириме?
Ширінай Досова – народилась і виросла у мусульманській родині в Середній Азії. Її мама – православна українка, яка разом із батьками – бабусею та дідом Ширінай за спецпереселенням (як члени сім’ї зрадника батьківщини) у 1941-му році переїхала до Узбекістану. Православна переселенка вийшла заміж за таджика мусульманина. У них було десятеро дітей. Коли народилась дівчинка, її назвали за таджицькими традиціями - Ширінай(в перекладі - «солодкий місяць»). У дитинстві Ширінай досвідчила і мусульманського закону і християнських звичаїв. Вночі перед Великоднем мати Ширінай до ранку пекла коржики та смачні страви та наступного дня запрошувала в гості сусідів-переселенців. В селі жили українці, німці, росіяни, фіни, корейці, азербайджанці, болгари, чеченці, кримські татари, естонці, греки та євреї. Каже, сусіди, християни та мусульмани охоче приходили та вітали з Великоднем. Хто казав «Христос Воскресе», хто просто вітався з добрими побажаннями.

Батько – був поважаною посеред мусульман людиною. Як згадує Ширінай, був суворим та безкомпромісним. Згідно із сунітськими звичаями жінка і діти в сім’ї має бути постійно зайнята роботою тому батько «впрягав» у роботу усіх, кого міг. Навіть коли жінка хворіє – поки ходять ноги - зобов’язана змагатися із собою і працювати. Водночас від дружини чоловік вимагав гостинності – коли хтось приходив у дім, гостей спочатку треба було нагодувати, а лише тоді запитувати, чому прийшов. Брати Ширінай вдень працювали на господарстві, а вночі косили конюшину, хоч її і можна було дешево купити. Дітей ставили голими коліньми на кукурузу, часто били і наказували навіть за дрібниці – такий закон слухняності. Хлопчик, щоб бути покараним за переступ, мав сам принести різку для биття. А за сквернослів’я брали тонку різку та били по язику. Такі строгі умови виховання, за словами Ширінай і досі допомагають зростити людей, які не бояться випробувани та важкої праці. Виховані у жорстоких умовах брати Ширінай, котрі залишились мусульманами, так само суворо виховують своїх дітей. Жорстокість породжує жорстокість. Як і справедривість загострене почуття справедливості.

Ширінай, коли виросла і переїхала працювати до Москви, пішла дорогами християнської любові, які пережила у співчутливих очах матері. Проповідувала християнство на Арбаті, посеред студентів-мусульманів, вихідців із Середньої Азії. «Бо Господь Ісус Христос більш милосердний ніж справедливий і замість карати віддав за людство життя,» - говорила вона.

У суворій законослухняності та між вимогами справедливості мусульмани втрачають любов і життя у Воскресінні.
У любові та емоційному захопленні Богом християни лінуються працювати та добровільно виконувати Божі заповіді – часом втрачаючи віру і самого Бога.

Через жорстоке втручання батьківського авторитету мусульманське потомство невпинно зростає і потужно укріплюється у Азійському світі.

Християни, котрі радісно переживають Божу присутність запрошують своїх невіруючих братів навернутися та глибше пізнавати Бога. Вбачають людину вільною – і тому дозволяють нащадкам вибирати - приймати або не приймати Божу любов. Християнські церкви – ростуть, укріплюються завдяки діянням Святого Духа. Проте водночас - потребують постійного змагання із толерантними ідеями невірства, ідолопоклонства та славоблудства. Усе що можуть - любити та молитися за нащадків. Аби ті добровільно закохалися в Божу Любов.

Но торжество кому ж уступит
В пыли рожденный человек?
Венец ли вечных пальм он купит
Иль чашу временную нег?
Господен ангел тих и ясен,
Его живит смиренья луч.
Но гордый демон так прекрасен
Так лучезарен и могуч!

А.Н.Майков, «Ангел и демон»

Дафна Дю Морье. Правь, Британия!

Що буде з Британією, якщо вона вийде із Європейського товариства? – Піде просити захисту до сильного сусіда – Сполучених Штатів Америки. Прогнозує у своєму фантастичному романі англійська письменниця Дафна Дю Мор’є.

Британія, у стані фінансової кризи, яка загострилася внаслідок виходу із Європейської організації хапається за сильну руку і створює союз СШСК (Сполучені Штати і Сполучене Королівство). Америка – запрошує королеву Британії до Нью-Йорку, пропонує правити зі своєї столиці, присилає свою морську піхоту, яка запроваджує військовий стан та проводить свою інформаційну кампанію.

Роман «Прав, Британія» швидше варто було б назвати «Чого бояться Британці?». Стати американською колонією, місцем дислокації американської влади та островом для туристичного відпочинку гостей із Америки. Британці, котрі у першій половині сімнадцятого століття переїхали до Америки, щоб заснувати там колонії, через кілька сотень років із побоюванням поглядають на сильного брата.

Випробувану століттями функцію пропаганди виконують засоби масової інформації. Розгублені в умовах швидких політичних змін люди щогодини збираються біля телевізора в очікуванні коментарів влади. Радіо, телебачення та газети заповнила інформація про всілякі користі від нового союзу, безвихідь Британців та сонячну перспективу країни внаслідок союзу зі Штатами. Коли люди усвідомлюють, що політичні реформи впливають на вміст їхніх холодильників, їх не цікавлять розважальні шоу чи такі ж малоінформативні серіали. Вони хочуть отримати глибоку незаангажовану аналітичну інформацію. Проте не знаходять. Нічого окрім диму пропаганди та владного підлабузництва.

Як завжди буває під час політичних змін, народ ділиться на два клани. Маси – завжди готові підлаштуватися до зміни влади та котрі одразу після перших обіцянок світлого майбутнього у союзі з могутнішим мріють про пончики на халяву. Та власники свободолюбивих мізків, котрі знають, що опіка сильних світу цього ніколи не нагодує безкоштовним сиром.

За сценарієм оптимістки Дафни Дю Мор’є проект союзу СШСК через супротив хоч і невеликої, але наполегливої частини Британців потерпає краху. Бо і Дафна - частина цієї нації і вона хоче для своєї батьківщини свободи. Але чи свобода можлива? Для Британії, Польщі, Литви, України, Бєларусі чи Грузії? Чи насправді богами і керманичами цього світу є гроші, зброя та влада? І в чому вона - свобода?

- По-моему, лучше отпустить голубя. Мне кажется, что ему хочется на волю.
Однако птица не улетела далеко. Покружив минуту, она устроилась на ветке каменного дуба над вспаханным полем. (Дафна Дю Морье, ноябрь 1971-март 1972)

Достоин славы только тот поэт,
Чьи песни в тяжелейшую годину
Надежды на свободу не покинут,
Дух непокорства если им воспет;
Священней долга цели в мире нет
Для чести всех людей любого века –
Избавить от тиранов человека,
От слез и крови, что залили свет.
Кто против тирании восстает,
Не ослеплен великолепием
И презирает раболепие, -
Лишь тот не подпевает, а поет,
Лишь там тиран судьбой своей доволен,
Где человек покорен и безволен.
(У. Вордсворд, Пер. А.Гуналі)

Чоколята по-львівському

Коли мозок починає проситись на канікули - найкращий спосіб реанімації - львівська чоколята. Таку довелось посмакувати кав'ярні у центрі культурної столиці.

Червоно-чорна чоколята для дамської насолоди.

Червона, як пристрасний вогонь шукаючого серця.

Та чорна, як випалені плоди людських пошуків та досягнень.

Молочно-шоколадно-кавово-карамельний коктейль -"Смола".

Випив - і відчув, як заструміла кров і зраділа душа.

Ось така розвага

Весна

Вот так бывает - на улице снег и мороз, а на крышах сосульки. Но в городе УЖЕ весна. На календаре просто знак - первое марта! Может кому-то еще не понятно - но весна УЖЕ пришла. Нужно просто в это поверить:) Как и во много других приятных вещей в нашей жизни, которые УЖЕ наступили, но в которые необходимо еще немножко по-верить.

(Руслан Мигранов и Юнна Мориц)

Динь! Дон!

Динь! Дон!

Это что за нежный звон?

Это пролесок-подснежник

Улыбается сквозь сон!

Это чей пушистый луч

Так щекочет из-за туч,

Заставляя малышей

Улыбаться до ушей?

Это чья же теплота,

Чья такая доброта

Заставляет улыбаться

Зайца, кyрицy, кота?

И по какому поводу?

Идёт Весна

По городу!

И y пyделя- yлыбка!

И в аквариyме рыбка

Улыбнyлась из водицы

Улыбающейся птице!

Вот и полyчается,

Что не помещается

На одной странице

Улыбка необъятная, -

До чего приятная!

Вот такой длины,

Вот такой ширины!

А по какомy поводy?

Идёт Весна

По городy!

Ирвинг Стоун «Те, кто любит»

Коли у світі добра зустрічаються дві особистості, у світі відбувається значуща історична подія.

Юрист із Масачусетса, представник Континентального конгресу, член дипломатичної місії у Франції, перший американський посланець до Великобританії, перший віце-президент США, другий президент США, батько четвертого президента США Джона Куінсі Адамса. Джон Адамс.

Вірю, що кожне подружжя, як і окрема людина, має потужну місію. Ще більшу ніж виховання дітей та не менш жертовну та віддану. І коли люди її відчитують, любов не згасає від років чи обставин.

Десятки років по різні сторони океану, нестатки, суспільна критика, війна. Що утримало подружжя Джона та Абігейл Адамсів? – Пуританське виховання дружини у домі батька-пастора? Діти? Чи може Джонова освіта у престижному Гарварді? – Все мілко. Бо скільки сімей мають подібні настанови, та зустрічають самотність та відкинутість у подружжі.

Адамсів збудувала місія. Свідомість місії, яку, хоч і з великими потугами, їм належало виконати у цьому світі. Бо більше немає двох…

Такі родини можливі.

Він – веде юридичні справи замовників. Вона вивчає документацію та робить виписки із законів.
Він – на Конгресі захищає від податків жителів Масачусетсу. Вона – займається полями та фермою, щоб прогодувати родину.
Він – їде до Європи захищати незалежність штату від Великобританії – вона вивчає настрої у пресі, змагається із політичними нападниками за репутацію Адамсів, народжує нащадків та дає освіту старшим.
Він – керує на президентській посаді. Вона у своєму домі зустрічається із опонентами та роз’яснює за чаюванням революційні рішення чоловіка-президента.
Він – потерпає від фіаско. Вона – мудрою і влучною розрадою ставить його на ноги. Щоб вкотре ніхто, окрім них обох не дізнався про непевність у його серці.

Ті, котрі люблять, долають вершини.

Їх не кличуть романтиками. Хоча їхнє життя уперто романтичне.

It’s better to be alone, than unhappy…

Kahlil Gibran. The Prophet. Халіль Жибран. Пророк

When love beckons to you, follow him. Though his ways are hard and steep. And when his wings enfold you, yield to him, though the sword hidden among his pinions may wound you.
And what is to work with love? It is to weave the cloth with threads drawn from your heart, even as if your beloved were to wear that cloth. It is to build a house with affection, even as if your beloved were to dwell in that house.
Say not: “I have found the truth,” but rather: “I have found a truth.”

Коли любов кличе вас, ідіть за нею слідом, хоч її шляхи важкі та крутію І коли обійме вона вас крильми, віддайтеся їй, хай навіть меч, схований під пір’їнами, поранить вас.
І що значить працювати з любов’ю? це – ткати сукно із ниток, добутих із серця, так, якби любий ваш цей одяг мав носити. Це будувати дім із любов’ю, так, як би люба ваша в ньому мала жити.
Не кажіть: «Я істину знайшов», але краще: «Я знайшов одну із істин».

Бажаю щоб в новому році ти була гарною і щасливою...(Із новорічно-різдвяних СМСів)

З Різдвом Христовим!

Колеги кажуть, що я блондинка :)

Однак мені Різдвяне янголятко прислало своїх друзів в хатку. Сьогодні отримала подарунок від чудової флористки Вікторії Соловей. У неї зараз святковий бум - кольорові олені, зайці, коти та святкові віночки. Наприклад, ось такого святкового ведмедика можна замовити до свят та подарувати такій, як я, блондинці :).

Приємних Божих подарунків у свята!

Надія Веселкова. Знову сніг

знову сніг...
він-чистий аркуш для нових творінь,
де люди олівцями ніг
малюють чорну далечінь.

знову злива...
з облич доріг змиває застарілий грим,
бо публіка небес - мінлива...
без зайвих рим

знову лід...
це дзеркало небес,
так вирішив Творець,
це страви особливий вид -
з дощів і снігу холодець.

Єлизабет Бер-Сижель. Служение женщины в Церкви

Елізабет Бер-Сіжель протестантка за наверненням та православна після шлюбу з чоловіком намагається відстояти право жінки на проповідування у церкві. Та навіть наполягає на рукоположенні жінок у священики. Аби і жінки могли говорити вірянам про Бога. Особисто я, як людина, яка виросла у церкві римсько-католицькій, де дуже поширене, принаймні в Україні, служіння світських людей і сама маю шанси говорити з кафедри, ніколи не мріяла про особисте рукоположення. Та й якось і не хочеться, щоб жінки служили під час богослужінь. Чи то може тому, що священики наші не одружуються і весь свій час присвячують церкві, а я, як людина соціально активна дуже мало себе уявляю на їхньому місці. Відтак, почуття авторки більш-менш розумію, принаймні мені так здається. Бо у православ’ї трохи менше ще поки розвинуті служіння світських, а жінки більше займаються дітьми, хорами та церковним господарством. Добре це чи погано – судити самим же православним вірянам. Водночас Елізабет говорить про чимало речей, над якими я також задумувалась останнім часом. І чимало із них я щиро розділяю, а про втілення деяких може навіть у більшій мірі мрію.

Спільне служіння. В новой общине, образцом которой является Церковь, мужчины и женщины призваны действовать, не соперничая друг с другом, но вместе, в отношениях дружбы и супружества, в соответствии со взаимным служением, отражающим общность в различии Сына и Святого Духа в их общем повиновении воле Отца. Как едины Сын и Дух, дабы вместе исполнять волю Отца – каждый соответственно Своей модальности и Своей миссии, так и мужчина и женщина призваны быть вместе в служении Церкви дабы дополнять друг-друга.
Жіноче домогосподарство. Женщины, которых встречает Иисус занимаются хозяйственными делами, прислуживают за столом. Порой среди них оказываются блудницы. Однако Иисус не отсылает к мужьям и кастрюлям отважных женщин, которые сопровождают его из Галилеи. Он хвалит Марию из Вифании, которая предоставила домашние заботы своей сестре Марфе.
Ніжність у серці не завадить і чоловікові. Разве подлинный диалог между мужчинами и женщинами не способствует возобновлению не удавшегося на Западе диалога гуманизма и веры? На смену картезианскому гуманизму, возвеличивающему мужское начало и мужчину, «хозяина и владыку земли», должен прийти новый гуманизм, проникнутый уважением к другому, нежностью и состраданием к человеку. Разве не будет этому способствовать подлинно женское присутствие во всех сферах нашей культуры, но также и в реальной жизни наших церковных общин?
Про насильство. Каждая зрелая душа женщины протестует против общества потребления, которое делает из нее эротический объект, а из ее наготы – инструмент рекламы, что в конечном счете являет собой огромный воображаемый бордель. Она желает реальной взаимности с мужчиной, участия в жизни общества, способность к чему она уже давно доказала… Различие полов сведено к биологическому факту, женская природа характеризуется как продукт социального давления, даже скорее, угнетения. Но не в этом ее суть.
Про фемінізм. Апогей воинствующего феминизма, уродующего женщину и все человечество, сейчас, по-видимому, пройден. Возможно, женщинам-христианкам стоит сейчас способствовать продвижению «тотального феминизма», то есть такого феминизма, который не станет рубить сплеча, который будет уважать «сходства и различия». Пусть женщина, помогая мужчине устоять перед самим собой, перед своей дурной мужественностью(которая есть и в ней), остановит человечество на краю пропасти и поможет ему остановить историю… Возможно, нужно феминизировать – в самом высоком смысле слова – человеческое существо, сохранить или пробудить в нем по-женски смиренное принятие тайны, тайны Бога, тайны ближнего, тайны Другого, Которого я не могу познать, не открывая себя Ему.

Хто співає, той вдвічі молиться

Часто згадуємо у церкві відоме заохочення про те, що хто співає, той двічі молиться. Донечка моїх друзів ще не вміє говорити, а вже співає з татом у мікрофон. При чому так чудово попадає у ноти та вчасно вступає зі своїм угу-гу, а-лай-лай. Насправді, спів є мелодією значно потужнішою для людської свідомості, аніж слово. Я так само як сьогодні памятаю, як колись із дитсадковим хором виступала на сцені ВО"Термінал". Тоді я і хлопчик Альоша були солістами і я як зараз пам'ятаю, як тоді, у 5 років, слухала голос Альоші і боялася не прогавити, щоб вчасно вступити. І голос Альошин пам'ятаю. а потім після нас виступав дорослий хор і мій тато в вишиванці теж співав на сцені "Ой у вишне-е-е-во-му са-до-чку...", а нас, малих артистів посадили в рядочок у першому ряду під сценою. Музичні спогади - дуже яскраві. Вдвічі яскравіші. Думаю, колись, коли маленька навчиться говорити і буде дорослою, теж згадуватиме свої перші концерти.

11 грудня! Засідання кіноклубу КАПУЧІНО! ТАЧКИ!

У BLU-RAY ЯКОСТІ! Переклад українською! Чудовий мульт "Тачки"!
Запрошуємо 11 грудня о 19.00 за адресою Бульвар Перова 1Б.
деталі на сайті www.capuchino.at.ua

Віктор Гюго. Собор Паризької Богоматері

Гортала останні глави твору французького романтика і мучила себе питанням – от якою має бути людина, щоб написати такий роман? У чому цей секрет вміння настільки етично і по-етично висловлювати свій протест системі, в якій живеш. Це вже сьогодні ми дізнаємося від критиків, що ось була така течія романтиків у дев’ятнадцятому столітті, котрі були незадоволені кризою їхніх сучасників та байдужістю до людської душі та людини як такої. Але як людина, вихована в часи духовної кризи – стає здатною на шедеври? Сьогодні ми дуже часто говоримо, що у нашому жорстокому і байдужому суспільстві природно, що виховуються черстві люди. Бо їхні ідеали побудовані на високих цивілізаційних запитах та перфекціонізмі. Але ж у 19-му століття міг з’явитися Гюго! Котрий у образах циганки-Есміральди та Квазімодо продемонстрував глибину здібностей людської емоційної природи. Котрий животворив історичну пору середньовіччя у Соборі Богоматері. Котрий просто зміг побачити і почути пророчий голос згори.

«В этой лавченке всякого добра по четыре штуки…» - ось тут, думаю захована, відповідь на феномен шедеврів Гюго. Цим висловом у Соборі Паризької Богоматері автор говорить про чотири факультети, котрі були у середньовічному Паризькому університеті – юридичний, медичний, факультет мистецтв та богослів’я. Зрозуміти суть подій, які відбувалися в його епоху та в часи історичні авторові допомогло об’єднання розумінь цих чотирьох підвалин. Бо як людина не може жити без адекватного закону, який наводить порядок у її житті, так само важливим для неї є розуміння медичних основ у здоровому ставленні до людського тіла. Водночас немає духа людського без вміння бачити, оберігати та творити мистецьку красу, а душа здатна бути живою, коли шукає вічного і дбає про гармонію з Богом.

Адекватність розуміння закону, фізичного здоров’я, естетичної краси та таємниці люблячого Бога для сучасної людини є так само відповіддю у пошуку в умовах рабства перед штучними ідеалами цивілізаційного прогресу.

Цитатка:
«Моды нанесли больше вреда, чем революции. Они врезались в самую плоть средневекового искусства, они посягнули на самый его остров, они обкорнали, искромсали, разрушили, убили его форму и символ, его смысл и красоту. Не довольствуясь этим, моды осмелились переделать его заново, на что все же не притязали ни время, ни революции. Считая себя непогрешимыми в понимании «хорошего вкуса», они бесстыдно разукрасили язвы памятника готической архитектуры своими жалкими недолговечными побряхушками, мраморными лентами, металлическими помпонами, медальонами, завитками, ободками…»

Людина – теж храм. Святого Духа. (Так говорить Біблія). Зі своїми формою, змістом та красою.

Холодець з риби, юшка з риби та смажений коропчик

Відкрили ми з Кльопою передріздвяний піст.
Хоч відкриття затяглося далеко за північ, Кльопка - як огурчіг
Холодець з риби, юшка з риби і смажений коропчик.

Вже третій рік поспіль коли питаю себе, про що буду просити у Бога в період передріздвяного посту - потреби стабільні - дуже треба мудрості, конче бракує вміння розпоряджатися своїм часом та не освоєно мистецтво любові до інших людей. Може вже хто розгадав ці таємниці, то до 25-го грудня охоче отримаю рекомендації.

Хотілося б собі взяти пару настанов - типу - прокидатися раніше вранці чи відмовитися від спілкування в інтернеті. Але, боюсь, не осилю. Залишається лише покращувати свої невеличкі кулінарні вміння у приготуванні пісної їжі та листати окрім класики ще хоч які-небудь побожні книжечки. Однак дуже втішно, що Господь таких як я, теж дуже любить. І вірю, що благословить.

У п'ятницю, 27-го листопада нове засідання кіноклубу "КАПУЧІНО". Фільм "Остров"

У п'ятницю під час чергового засідання кіноклубу КАПУЧІНО фільм режисера Павла Лунгіна "ОСТРОВ". Запрошуємо усіх, хто бачив - не бачив, готується до посту або просто прагне торкнутися прекрасного. Безкоштовно.

Як завжди за адресою бульвар Перова 1б
Приходьте!

Клеопатра

Ось це сіре звірисько звуть Клеопатрою. Вона, щоправда, лиш вчора приїхала з села, тому виглядає більше на Кльопу - з кудлатою шерстю та брудними лапами. Однак заплямити своє поважне походження вона не дозволяє. Щоб не виявити суспільству своє депресивне роздратування, яке викликав переїзд, замість дертися на вікна та летіти в закутки, як це роблять неосвічені коти, Клепа поважно спочиває. Їсть рибу у помірній кількості та закушує печенями. У перший день після переїзду так само поважно проявила вдачу Клеопатри і вдало освоїла новий ароматичний туалет. За що заслужила неабиякого мого визнання.

Колись зі мною в Технічному університеті вчився одногрупник Діма Клепко - його теж звали Кльопою. Був чи не найсимпатичнішим хлопцем в нашій групі та такий же поважний. Хай йому щастить :)

Ветеринар сказав що для того аби Кльопа швидше подолала стрес та відчула себе Клеопатрою, її треба годувати солодощами та часто гладити. Прямо як справжню даму!

Антивірусні пельмені

Щоб були сили і не здав позиції імунітет наприкінці осені навіть найзапеклішим прихильникам дієт рекомендується вживати хоч раз на три дні трохи м'яска та борошна. А темпераментним людям типу мене дуже часто хочеться чогось гостро-перчено-солоного. Хоч це навіть у морози нездорово для організму. Тому вивела для себе експрес-вариво, котре вбиває всіх апетитних зайців та смакує без хліба, солі та спецій. Не важке для організму, натомість поживне, із потрібною мірою гостроти та навіть із вітамінами. Беремо
150 грамів пельменів
2-3 яйця (в залежності від розміру)
1-2 цибулинки
150 грамів копченої ковбаси
150 грамів начинених тунцем олив(1/3 баночки)
Пів лимона
Кукурудзяну олію
Одночасно у двох посудинах зварила окремо на маленькому вогні пельмені та окремо яйця. Тим часом на пательні у кукурудзяній олії обжарила нарізану кубиками середніх розмірів ковбасу та дрібно нарізану цибулю. Піджарену ковбаску з цибулею кинула у воду з пельменями та залишила на пару хвилин покипіти. Тим часом нарізала великими шматками зварені яйця, товстими скибками пів лимона. Вимкнула плиту, кинула яйця, лимон та оливи та на 5 хвилин накрила кришкою.

Перед вживанням – молитва - вже за маминим рецептом: «Благослови Боже мене і цю нову їжу, яку Ти створив. Та дай доброго нюху тому, хто блукає неодруженим та голодним.» :)

Кіноклуб "КАПУЧІНО" знову з Вами! У п'ятницю, 13 листопада чудовий Диснеївський фільм-мультик "Зачарована"

Отож вітання усім, хто ще не встиг долучитися до нашого кіноклубу "КАПУЧІНО". Після довгого місяця перерви ми знову відновлюємо наші сеанси. Цього разу дивимось повний казкових реверансів та трансформацій комедійний екшн "Зачарована". Гарний настрій гарантовано!
Проти грипу та застуди - капучіно та чай з лимоном:) абсолютно безкоштовно!
Бульвар Перова 1Б.
Не пропустіть!

http://capuchino.at.ua/

Хотик і Колдик

У далекому-предалекому селищі Айфілії жили-були два сусіди. Колдик і Хотик.

Вікна Колдикового будиночка виходили на ліс і тому в його домі завжди було рівномірно прохолодно і затишно. Його не палило занадто жарке сонце влітку та не охолоджували занадто холодні зимові вітри. На вікнах у Колдика завжди були напіввідкриті-напівзакриті фіраночки, положення яких він ніколи не змінював. Бо в його домі вдень було вдосталь світла, а вночі було достатньо затінено, аби гарно відпочити. І Колдику це дуже подобалось.

Будинок Хотика стояв на пагорбі. А з вікон виднілися просторі схили. Коли приходило літо у вікнах Хотикового будиночка відбивалося небо, а крізь скельця виднілися ранкові тумани. Вони вкривали струмок, який біг внизу пагорба, листочки дерев, на яких гніздилися чудернадські птахи та кольорові галявинки, на яких Хотик любив збирати квіти. «Е-ге-ге-ге-ге-еей», любив гукати Хотик. - «Гей-гей, гей-гей» - весело доносились голоси із кольорової галявинки. І Хотик це дуже любив.

Коли прийшла зима, дах Колдикового будиночка, як завжди вкрив товстий сніг. А вікна захищав від вітру, хоч уже і безлистяний, але помірно тихий старий ліс. Тому у будиночку Колдика було, як і раніше, вдосталь світло і тихо вдень та достатньо затінено вночі.

Будиночок Хотика із холодами потерпав добряче. Холодні вітри із далекої півночі неслись крізь широку галявину та проривалися крізь віконні рами. Навіть тепла ковдра не захищала ліжечко Хотика і він часто замерзав. Коли приходила пора снігів і завірюх, холодні клапті мокрого білого місива падали крізь комин Хотикового будиночка і він не міг запалити пічку.

- Хотику-Хотику, залиш свій поганий будиночок, - сказав одного разу Колдик, коли зустрів сусіда біля криниці. - Він стоїть на самому пагорбі і ніщо не захищає його від злив і холодних вітрів. На моєму подвір’ї поруч із будиночком є трохи місця. Якщо ти зведеш тут новий дім, у ньому буде прохолодно влітку та так само тихо взимку. І його не будуть шмагати холодні вітри. Поруч із його віконечками буде ліс. Тому буде вдосталь світло вдень і достатньо затемнено вночі.

Послухався Хотик і побудував собі нову хатку. Там, як і в Колдика було тихо, завжди однаково затишно і однаково безвітряно.

Одного дня Колдик прокинувся вранці і не зустрів біля криниці свого сусіда. «Хоо-тиику, Хоо-тику», - гукав він його. Проте Хотик не озивався. «Хо-ти-ку, Хо-ти-ку», - гукав його знову, заходячи до хатки. Проте і там його не знайшов. Лише на ліжечку Хотика лежала маленька засушена квіточка, схожа на ті, які ростуть на кольоровій галявині.

І Хотик справді був там. Коли він спав вночі, до нього прийшла маленька квітка із кольорової галявини та гірко плакала: «Ах, Хотику, Хотику, ти так часто зі мною бавився, а я так старанно зберігала для тебе свій запах. А тепер ти пропав. Ах, ах». Хотик прокинувся в ліжечку, накинув хутенько свій плащик і побіг на стару кольорову галявину. Яскраве червоне марево стрічало його, коли збігав стежкою з пагорба, виблискувало у струмках і хиталось на маленьких зелених листочках. Для Хотика сходило сонце.

«Хоо-тии-куу, Хоо-тии-куу! Як ти мене налякав!» - гукав захеканий Колдик. «Не йди до них, вони тебе обманюють! Коли прийде зима до твого будиночка на пагорбі знову летітимуть холодні вітри, а у комин нападає холодне біле місиво!»

Але Хотик не повертався. Він знав, що більше ніколи не залишить свої бурхливі дзвінкі струмки та нізащо не проміняє свої квіти на той байдужий, хоч і спокійний ліс.

Птица

Бывают тени, которые укрывают остров

Случаются ветра, под которыми рождаются острова

Возможны падения звезд, между островом и новым островом

Летают птицы, знающие, что в мире существуют подобные острова

Птица-легкость, птица вдохновенье, птица-размышленье, птица-любовь

У каждой птицы свое откровение.

Их многие ищут, но только избранные находят.

Подружись со мной, хитрая птица.

У меня нет для тебя крова и мне не знакома твоя пища.

Но я учу твой язык. Старательно. По слогам.

Тебе ведь это нравится, птица?

Я уже даже слышу, как ты кричишь:

«о-стро-ва-а-а, о-стро-ва-а».

У тебя красивые крылья, птица.