Гарні люди

Останнім часом у мене з’явилась звичка вдивлятися навколо, коли їду в метро. Люди, станції, переходи, обличчя, усмішки, взуття. До речі, більш ретельно стала чистити чоботи. Бо помітила, що успішно-впевнену ходу переважно мають ті, у кого вигляд взуття дисонує з кольором підлоги в метро.
Та то таке.
Останнім часом часто вдивляюся в обличчя.
Одного дня,сидячи у кріселку вагона, підняла очі та побачила, що мене оточує багато гарних людей. Чоловіків, жінок. Дівчат, хлопців. Я споглядала навколо і думала: «Цікаво, а чи почувають вони себе щасливими людьми? Гарними – саме вродливими людьми. І чи отримують вони від цього почуття радості?»

Ми любимо ставити людей у рамки. Пропорційні риси обличчя, кількість кілограмів, статура, колір волосся, форма, стиль, акуратність буття. Якщо офіс – комірець, якщо сцена – декольте, якщо екран – то міні, якщо ресторан – то шик. Якщо ти міль – припадай пилом, якщо ти зірка – сяй. Ми віримо в стандарти. І в те, що встановлений нами одного разу стандарт дієвий і через 10, 20, 30 років. Завжди.

Гарні люди між собою конкурують, ділять один одного на красивих і некрасивих. На успішних і неуспішних. На своїх і чужих. А якщо, раптом, хтось не вписується у вказані йому рамки, виникає здивування – о! люди змінюються! Невже??

У підтвердження цих моїх думок навіть почула розмову двох хлопців у метро. Чи екс-одногрупників чи екс-однокласників. Не знаю. Але один із них сказав: «Бачив (дівчину) N». А другий спитав:
- І як вона?
- Та, була з якимось хлопцем
- І як?
- Він?
- Ага...
- Та нічого так...
- Хі. Люди змінюються… :)

Так. Люди змінюються. Сьогодні гарні – завтра звичайні. Сьогодні звичайні – завтра – гарні.
Сьогодні роблять безглуздий вчинок. Завтра – вчиняють геніальну мудрість. Сьогодні нищать – завтра – будують. Нам здається, що ми знаємо людей і що все про них розуміємо. І що ми це вже десь зустрічали. Або цю людину у такій ситуації вже бачили. А ця людина за хвилину вчиняє так, що на всі 180 відрізняється від того вчинку, попереднього. І навіть сама не знає чому. І не краще і не гірше - але - інакше. Бо просто належить до світу гарних людей. А краса, вона ж ніколи не буває статичною. Люди гарні.