Оксана Тупальська: Стоп страх! Перемагаємо льодофобію

Звичайно, якщо ти на олімпійських іграх і на тебе дивиться величезна кількість людей, а виступаєш з відпрацьованою програмою і від твого одного падіння може залежати твоя доля, льодофобії не уникнути. Навіть якщо ти маєш респектову підготовку.

Але якщо ти на тренуваннях, а лід – це місце твого корисного і приємного проведення часу, тоді льодофобія – це фактор, якого треба позбутися.

Коли я збирала тези для цього блогу, уявляла собі список «раз, два, три...» з корисними порадами. Але поки придумувала, лід був мокрим, бо вчора потепліло, ковзани потрапили на калюжі з водою, і я полетіла, як пташка, на лід. Добре, що була одягнута в м’яку курточку, була не надто напруженою, щоб вдаритись колінами, і просто проїхалась з метр вперед з піднятими руками, як, часом, в дитинстві каталися зі сніжної гірки. Коли зупинилася, до мене, як і традиційно буває зі мною на ковзанці, під’їхав більш збалансований на ковзанах незнайомий, але позитивно налаштований хлопець, допоміг звестися, пожартували з мокрого льоду, і продовжили катання.

Коли катаєшся на ковзанці якийсь час, звикаєш до середовища, тобі сприяють обставини, і лід перестає лякати

Звичайно, відомі ситуації і з чемпіонами, і з новачками, що на льоду отримують травми, набивають синців. Але коли ти приходиш, щоб кататися, і процес тобі подобається, ти не будеш зосереджуватись на ризиках. Наприклад, у вечір, коли я працювала над контентом цього блогу J, на мою радість прибігли кататися щось з десятеро ребят, які вже багато років їздять на ковзанах. Вони бавились, скакали по льоду, влаштовували конкурси, хто довше проїде навприсядки по льоду, при цьому весело падали в калюжі на льоду, підскакували, і ганяли далі. Це нагадувало дітей, які бавляться в болоті після дощу і зайняті своєю роботою.

Коли поруч є люди, яким байдужа льодофобія, почуваєшся більш впевнено

Після такого висновку, я вирішила зробити палу фоток про льодофобію і падіння на лід, і попросила одну чарівну відпочивальницю зробити для мене тематичні фотки. Відпочивальниці така ідея вельми сподобалася, і вона... покликала свого хлопця, дала йому засоби для селфі на льоду, та стала позувати разом зі мною.

Разом боротися з льодофобією, як і будь-якою іншою фобією значно веселіше

Але її хлопець виявився борцем з льодофобією вищої категорії. Він був уже зробив пару фоток, ми збиралися вставати з льоду, але він сказав: "Ні-ні-ні, побудьте ще", – і продовжував фотографувати.

Коли ти лежиш у калюжі на мокрому льоду, в один момент починаєш відчувати, що твої джинси уже геть мокрі, а лід холодний. Але це був саме той момент, коли я в собі перемагала льодофобію. Бо разом із відчуттям льоду я згадувала враження, коли лежиш на зеленій траві влітку. Спочатку ти думаєш, що забруднишся, і що в траві можуть бути комахи, або вона може колотися. Але потім ти відчуваєш цю землю, і вона навпаки стає для тебе місцем безпеки. Я дуже люблю часом так лягти на траву чи, навіть, просто на землю, і відчути її опору. Під час такого фотографування я відчувала, як цей лід стає мені абсолютно безпечним і комфортним.