Фотка не зі спортзалу - просто подружка дуже класна :)
Кручу я оце свої педалі в спортзалі і почала помічати, що практика багатьох
повторень почала впливати на мою посидючість. Навіть у своїй духовності почала
легко використовувати практики, де треба багато повторень. Раніше щось подібне
я могла робити тільки в дуже якихось складних для мене обставин і то
витриваючи, але у свідомості, що подібне приносить плоди для мого духа, ну і,
звичайно, для вічності. Тепер думаю, що щось в мені змінилось, чи, можливо,
перелаштувалось. І почуваю себе в цьому прекрасно.
Ще одна річ, яка мене приємно втішила – це пересікання кордонів мого
уявлення про маленькі спортзали, та ще й в нестоличному регіоні. Бо насправді
новий зальчик, який відкрили неподалік від мого дому цілком пасує до моїх
забаганок – з новими функціональними тренажерами напічканими
міні-кондиціонерами в різних режимах, показами, налаштуваннями. Ходжу туди, як
в музей – кожного разу захоплююся чимось новим. В залі передбачили маленькі
зали для персональних розминок, коротких тренувань. От з таких малих-великих
речей складається позитивний погляд у майбутнє.
І про графік. Для мене оптимальний час занять – це трошки під обід. Колись
коли жила в Києві найбільш продуктивним часом для занять була 11-та година
ранку. Коли організм максимально відпочив і відчуває силу, а також ще не
втомився, як це буває ввечері та не потребує запобіжників, щоб гарно поспати
вночі. Думаю, це чудовий для мене час.
В залі цікаві корпоративні кольори в одязі тренерів, на стінах в різних
оформленнях, мотиваційні написи на дверях, картках. Таке враження, що малювали
для жінок та творчих чоловіків. Прекрасно коли прекрасно. Естетика змінює світ,
я в цьому переконана. І змінює на краще.
Попереду – цікавіше!
Немає коментарів:
Дописати коментар