За межею успішності

В цьому році вперше на новорічні свята вісім днів була вдома в Києві, без людей, шуму. Навіть нікуди не ходила. Просто свята – це час бути з рідними людьми і друзями, рідних навідала під час канікул за кілька днів до нового року, а друзі мали в цей час справи, тому вирішила бути чесною з собою і провела вісім днів в тиші. Прекрасних вісім днів.

Під час такого відпочинку мала різного роду роздуми про речі, якими не встигла поділитися з людьми впродовж  року. І перше коротенько про успішність.

Останні років з п’ять постійно чую заклики молодих людей в розрізі 20-40 років розвивати себе, брати участь в тренінгах, які дозволяють бути успішними, просунутими, підприємницькими, вільними, в кінці кінців. Був час, коли я це слухала або читала з цікавістю. А потім прийшов час, коли я почала в істинності цих ідейних навчань сумніватися.

Чому? По-перше, бо більшість «гуру» в сфері успішності будують свій бізнес на тому, що розказують іншим, як вони мають бути успішними. Наприклад, я був медиком, вчителем, інженером, ще кимось, я не був успішним, потім раптом до мене прийшло прозріння, я зрозумів, що таке успішність – типу робити те, що тобі подобається, і от власне це те, що мені подобається – я розказую вам як бути успішним.

Виникає питання – ну ок, ти успішний, а я, щоб бути так само успішною – теж маю робити тренінги про успіх? Мей бі. А як всі лікарі-вчителі-інженери-журналісти кинуться в такий бізнес – хто буде робити їхню роботу? Розкажи мені, як ти був вчителем першокласників в школі для дітей з вадами розвитку і раптом прийшло сяйво в твою голову і ти став мега успішним. Тоді я тебе послухаю.

Ну ок. Якщо теорії існують, вони мають попит, а якщо мають попит, то комусь вони треба, а якщо комусь треба, то я навіть рада, що якийсь інженер, якому набридли дроти, став спілкуватися з людьми і веселіше жити.

Але є ще інша успішність.

Успішність, коли людина прикована до ліжка, або коли вона інвалід, або коли вона має в житті такі проблеми, що нікому не снилося, наприклад, дитину-наркомана, вона живе за межею людської успішності. Але в цій ситуації вона може бути дуже близько Бога.

В минулому році я потрапила в ситуацію за межі успішності. В перші місяці року до мене прийшла хвороба, причину якої я ніби і розуміла, але й виходу не знала. Просто відчула, що втрачаю сили. Я могла встати вночі або вранці випити води і по дорозі до кухні звалитися на землю, після чого вже зрозуміти, що певно я кудись ішла, могла вдень іти по вулиці, а потім несподівано відчути, що мені терміново треба десь сісти, бо може бути те, що по дорозі на кухню, тільки посеред дороги, між людьми. Потім мала неприємне невелике, але теж невчасне хірургічне втручання, яке не загоювалось. Невідомо, чи ці хвороби пов’язані між собою, вони, Слава Богу, минулися. Але це був мій час за межею успішності.

Бо тоді світ ділиться навпіл – на людей,  які ганяють, сваряться за 5 копійок з кондуктором, принижують один одного через відсутність стандартів успішності, і людей, які борються за життя і здоров’я. Хворий вимушено потрапляє в середовище хворих у лікарні, також невимушено помічає таких як сам, «неуспішних».  А є такі люди, які живуть з такою «неуспішністю» усе своє життя – 30-40-50 років. Кому скільки Бог дасть. Ці неуспішні можуть провести все життя в лікарнях, є такі неуспішні, які вдома живуть при апараті штучного дихання і не виходять надовго на люди. Для таких неуспішних немає шансів хоч якось працювати і заробляти на своє життя, неуспішним не зрозуміти тренінги по успішності.

Мені в житті пощастило, бо за 30 років я лише раз потрапила в лікарню, більшість моїх хвороб – це банальна застуда, ще в дитинстві була якась вітрянка, лише на пару місяців я потрапила за межу успішності, хтось, може, не потрапить ніколи.

Але людина має цінність незалежно від того, який її фізичний потенціал, які життєві ситуації вона має, які люди її оточують. А просто тому, що вона людина – творіння Боже, брат чи сестра Божого Сина, Народженого, на Хресті. Ось вона – найвища успішність. Куплена кров’ю.  Дай Господь нам завжди про це пам’ятати.