Часто згадуємо у церкві відоме заохочення про те, що хто співає, той двічі молиться. Донечка моїх друзів ще не вміє говорити, а вже співає з татом у мікрофон. При чому так чудово попадає у ноти та вчасно вступає зі своїм угу-гу, а-лай-лай. Насправді, спів є мелодією значно потужнішою для людської свідомості, аніж слово. Я так само як сьогодні памятаю, як колись із дитсадковим хором виступала на сцені ВО"Термінал". Тоді я і хлопчик Альоша були солістами і я як зараз пам'ятаю, як тоді, у 5 років, слухала голос Альоші і боялася не прогавити, щоб вчасно вступити. І голос Альошин пам'ятаю. а потім після нас виступав дорослий хор і мій тато в вишиванці теж співав на сцені "Ой у вишне-е-е-во-му са-до-чку...", а нас, малих артистів посадили в рядочок у першому ряду під сценою. Музичні спогади - дуже яскраві. Вдвічі яскравіші. Думаю, колись, коли маленька навчиться говорити і буде дорослою, теж згадуватиме свої перші концерти.
Немає коментарів:
Дописати коментар