Трагедії Шекспіра „Гамлет” та „Король Лір”

До Гамлета приходить привид вбитого батька та сповіщає про злочин, який вчинила його мати зі своїм коханцем і братом короля Клавдієм. Обурений Гамлет обурюється ницим вчинком матері та жорстокістю дядька-зрадника. Стає на коліна перед слабкістю своєї сутності, яка з одного боку страждає від втрати рідного батька та водночас не може пробачити жінці, котра дала йому життя.
Невідомо, чим був цей „голос привида”, який Гамлет чує у своєму серці – надприроднім об’явленням чи розумінням, яке походить від внутрішнього голосу. Проте цей голос-привид постійно йому нагадує, щоб попри жорстокість смертоносного гріха при дворі Гамлет не таїв у своєму серці ненависті до матері. Бо її кров тече у жилах, її лоно породило, її груди годували молоком.
Гамлет, як і Шекспір – людина епохи Відродження. Він здатний давати здорову оцінку таким явищам, як брехня, лицемірство і зрада. Та, водночас, йому не бракує таких глибоких особливостей здорової людської душі, як повага до батьків та вшанування їхніх вартостей. Більше того – душа Гамлета рветься навпіл від розуміння потреби відстоювання гідності батька. І як добрий син він готовий помститися вбивці. Проте – у своїй чеснотливості та пошані до матері стає безсилим. Бо руки його зв’язані моральною вимогою розуміння її, як жінки та давательки життя.
У своєму творі Шекспір показує нам приклад страждань, які доводиться переживати зрілій людській душі, котра через прикрощі долі може стати заручницею власної чистоти. „Бути чи не бути?” – Перемогти чи загинути. Гамлет гине і перемагає. Залишаючись гідним сином датського двору, який своєю кров’ю відкуплює гріх своїх предків, очищаючи цим самим і їх, слабких.

Герой п’єси „Король Лір” – батько, котрий через зраду дітей відкриває для себе істину та помирає людиною духовно просвітленою і голодною до нового пізнання. Батьки і діти – міняються ролями. Через зраду двох дочок, котрі підступно заволоділи батьківським престолом, король потрапляє у жорстокі злидні та втрачає силу батьківської влади. У бідності матеріальній король відкриває для себе багатства духовні, починає розуміти цінність щирих людських взаємин. Та через придворного шута, котрий до того був для нього засобом для забавки, відкриває для себе справжню цінність людини, котра захована у душі та не залежить від зовнішнього лоску.
Джерело мудрості батька – у шляху будування здорових взаємин із дітьми. Джерело життя та майбутнього дітей – у вмінні шанувати батьків незалежно від їхнього статусу, здоров’я чи навіть духовної зрілості. Через вміння батьків щиро та з однаковою відкритістю любити усіх своїх дітей, об’являється і зріла любов до всього світу. До багатих і бідних, до слабких і сильних, до мудрих та нерозсудливих. Нерідко трапляється, що два сини одного батька мають полярно різні характери, погляди та історії життя. Проте те, що їх об’єднує – це джерело любові батьківського дому. І саме їз останнього дітям належить черпати сили для прямування у світ. Тут також заховане серйозне зобов’язання - оберігати чистоту цього джерела. У нас на всіх - один, спільний човен.