![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9V4dxyBpkFa357rUMv6S4oyi3uXezsNk4zNfQQ-HWuQEXQ7PTLd6EWsfgp5igTZW00lbOAdiHlTczyLN-8M5BPv6VHf109WOrHoMCTrs6TasJkCUzofdCS3MQACOob46QQnuAiCldV3ME/s320/lenta.gif)
Хвильовий ще в 20-му році казав, що ми потребуємо "психологічної Європи" - тобто поведінки, активної до розвитку, до інтелектуального зросту та відкритої до знань. Думаю, немало проблем є і в тіж самій Європі, але зі свідомою психологією - нам варто. Дивує, чи б пак дратує, коли зі співчуттям дивляться на інтелектуальну жінку. Престиж блоднинки (як психотипу) - жінці котлети - чоловікові праця. Їй не годиться - йому ніколи. От і живуть два невігласи. І ростять неприборкане дитя. Не оперуватиму дітьми. Але нам справді бракує Європи - але не калькованої, де такі ж тачки модні і каша з біодобавок, а психологічної, котра вабить до навчання. Не тільки на кафедрі - митники і бізнес, а й там, де є Ньютон, Байрон і доктор Фауст. І теж, до слова, дивує - чому коли говорять про шлях до Європи, у школах вводять курс "Євроінтеграції", замість того, щоб покращити якісно курс зарубіжної літератури чи додати, скажімо, західноєвропейське мистецтво. Як на мене, вчити розуміння прекрасного людину, коли вона вже вчиться в вузі - дещо пізнувато.
Щось надто довго мені роблять закордонний паспорт - неодмінно треба відвідати музей Міцкевича та подивитись італійську оперу.
Немає коментарів:
Дописати коментар