З Рільке

О дивні зблиски боязких подоб!
Де взявсь той блиск, якщо нема тривання?
Жіночу спрагу самоспоглядання
гамує люстро, що, як склеп, могло б
за світ їм стати. В мерехті отім
ми чуєм скритий стік своєї суті.
Єство ж жіноче - там, де, в люстро вкуте,
воно, подвоєне, стає цілим.

Василь Стус "Листи до сина"

Не гріши, сину. Це перше правило, і, може, єдине. Ні перед ким - ні перед людьми(байдуже - добрими чи злими), ні перед деревом, ні перед птахою. І тоді будеш, як Бог. А все те - хто Ти, що Ти сам, а все те - ким би стати? - однаково: філософом чи й до отари пастирем. Байдуже, ким Ти будеш, тобто, з якої чесної праці їстимеш свій хліб щоденний. Бо, маючи ясну безгрішну душу, будеш, як Бог.

*****

Пишіть листи і надсилайте вчасно,
Коли їх ждуть далекі адресати,
Коли є час, коли немає часу,
І коли навіть ні про що писати.
Пишіть про те, що ви живі-здорові,
Не говоріть, чого ви так мовчали.
Не треба слів, навіщо бандеролі?
Ау! — і все, крізь роки і печалі.
Л.Костенко

****

Чтобы мысли не путали крылья, а вера не спотыкалась о будни, в мою жизнь приходит любовь. Хочешь верь, а хочешь нет. Но эта любовь не зависит от моего семейного-несемейного статуса или наличия-неналичия молодого человека с сердцем, привязанным ко мне по рукам и ногам. Любовь - это любовь. Она побуждает просыпаться очень рано утром и летать. Она заставляет скучать сердце, когда оно не переживает близости со своим Возлюбленным и триумфует, когда оно вновь ищет встречи. Она - не уходит и не обижается. Поскольку суть ее - ЛЮБОВЬ. Господи, спасибо тебе за твою верную и искреннюю любовь. За то, что ты снова рядом. И за то, что зовешь.

Люблю Тебя. И знаю, что Ты гордишся мной.

Ліна Костенко. Між іншим

Коли я буду навіть сивою,

і життя моє піде мрякою,

а для тебе буду красивою,

а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,

ще для когось відьмою, коброю.

А між іншим, якщо відверто,

то була я дурною і доброю.

Безборонною, несинхронною

ні з теоріями, ні з практиками.

і боліла в мене іронія

всіма ліктиками й галактиками.

І не знало міщанське кодло,

коли я захлиналась лихом,

що душа між люди виходила

забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,

я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум:

— Люди, будьте взаємно ввічливі!

— і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

Из утреннего прочтения Чарли Чаплина

Приятности и неприятности приходят в нашу жизнь, как облака с ветром. Потому неприятности я воспринимаю как скоротечные происшествия, а когда приходят приятности - тешусь ими как неожиданными радостями.